Відповідь: Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89, балансовий рахунок 2603 «Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання» віднесено до класу 2 «Операції з клієнтами» розділу 26 «Кошти клієнтів банку», групи 260 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання».

Відповідно до п.13 ІНСТРУКЦІЇ про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89, у класі 2 «Операції з клієнтами» Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами). Рахунки класу 2 «Операції з клієнтами» Плану рахунків використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків) – суб’єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, іншими юридичними особами, фізичними особами. За рахунками суб’єктів господарювання обліковуються кошти юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, кошти, що надійшли на розподільчий рахунок 2603 є коштами, що надійшли на рахунок компанії – Учасника в банку.

Правовий статус коштів на рахунку 2603 вже був предметом розгляду в судових справах. Так, наприклад, щодо статусу виручки в іноземній валюті у справі https://reyestr.court.gov.ua/Review/110502382 судді дійшли висновку, що датою зарахування валютної виручки є день її надходження на відповідний валютний рахунок (розподільчий рахунок), а не на поточний рахунок (як зазвичай помилково вважають податківці), адже подальший рух коштів із валютного на поточний рахунок юридичної особи, зокрема й із застосуванням розподільчого рахунку 2603, свідчить про використання коштів уже на території України та не може вважатися первинним надходженням виручки за зовнішньоекономічним контрактом.

ВС вказує: «Аналізуючи викладені норми законодавства у сфері ЗЕД та вимоги валютного законодавства, зважаючи на процедуру повернення коштів в іноземній валюті, суд зазначив, що датою повернення резиденту коштів, зокрема, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання за цим договором не виконані, є дата зарахування таких коштів саме на розподільчий рахунок».

При цьому ДПС України також притримується такої ж думки а саме, що кошти на розподільчому рахунку 2603 є коштами підприємства (https://www.tax.gov.ua/media-tsentr/novini/796427.html).

І хоча в наведеній справі йшлося про визнання надходження виручки за ЗЕД-договором, ключовим питанням було оцінка юридичної природи коштів на розподільчому рахунку 2603: кому такі кошти належать. У наведеній справі Верховний Суд, як і ДПС України концептуально, притримуються думки, що кошти на розподільчому рахунку 2603 є коштами клієнта банку, навіть якщо вони ще не перераховані на поточний рахунок 2600.

А тому, відповідаючи на питання, слід зазначити:

1. Компанія – Учасник повинна визнавати залишок коштів на розподільчому рахунку 2603 в своєму балансі станом на 30.09.2024, як кошти на рахунках в банку.
2. Враховуючи, що кошти на розрахунковий рахунок 2600 компанії Учасника «зайшли» 01.10.2024, а на розподільчий рахунок – 30.09.2024, та те, що в договорі зазначено, що днем здійснення оплати від Сторони, яка є платником, вважається день, в який сума, що підлягає сплаті зараховується на банківський рахунок сторони, яка є одержувачем платежу, датою, на яку компанія Учаснику має створювати податкову накладну, є дата надходження коштів на розподільчий рахунок 2603 або на поточний рахунок 2600, залежно від того, яка дата є першою. І це незалежно від того, що в договорі у компанії учасника вказані реквізити рахунку 2600.

  О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та Партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради Верховного Суду