Зобов’язання vs. безнадійна заборгованість

Зобов’язанням визнають заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікують, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Так зазначено в п. 3 розділу I Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Зобов’язання визнають, якщо його оцінку можна достовірно визначити і є ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, його суму зараховують до складу доходу звітного періоду (п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання»).

Як бачимо, підприємство на власний розсуд вирішує, яке зобов’язання визнавати таким, що не підлягає погашенню, зважаючи на відповідні обставини. Проте з огляду на норми бухгалтерського законодавства не варто забувати про й податкове, адже й податківці у пріоритет ставитимуть, швидше, податкове законодавство.

Згідно з пп. 14.1.11 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійною заборгованістю вважатиметься заборгованість, що відповідає одній із таких ознак:

а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності в неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, яких у судовому порядку визнано безвісно відсутніми, оголошено померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб — заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у формі корпоративних прав або неборгових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу в зв’язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не привели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами в установленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією;

и) заборгованість фізичної особи, яка залишилася непогашеною перед іпотекодержателем після здійснення згідно зі ст. 36 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки способом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо законом або договором передбачено, що після завершення такого позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником – фізичною особою основного зобов’язання є недійсними;

і) заборгованість особи за договором про споживчий кредит або іншим договором, анульована згідно з п.п. 12 і 16 розд. IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Зрозуміло, що кожна з наведених ознак заслуговує на окремий аналіз. Проте розглянемо заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минула позовна давність, та заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Позовна давність

Навряд чи вдасться знайти підприємця чи бухгалтера, який не чув цього словосполучення. Та навряд чи хтось із них чітко розуміє, що це таке. Тож далі для тих, хто вважає, що можна не виконувати зобов’язання через три роки, що позовна давність починає свій відлік одразу після того, як отримано товар чи послугу / роботу, тобто для тих, хто помиляється дещо в цьому інституті права, і для тих, хто прагне глибше зрозуміти юридичну суть цього інституту права.

Спочатку з’ясуємо розуміння позовної давності як інституту права, щоб знати, як його правильно застосовувати у податкових правовідносинах.

Повна версія статті тут: https://e.fdk.net.ua/finansovyy-dyrektor-kompaniyi-2025-4/kredytorska-zaborhovanist-pid-chas-voyennoho-stanu-shcho-yak?fbclid=IwY2xjawJd93VleHRuA2FlbQIxMAABHkAsKBlLUJbTrXccABBrslhyItq33aX2EwQyebOwfRbjc8ihVOAkKToColZk_aem_CicP_X1uktiG-FBLShvkzQ