Відповідь: Нормами ПКУ регулюється статус «податкового» резидента, тобто особи, яка вважається резидентом саме для податкових відносин, а не взагалі.

Так, згідно з пп.14.1.213. п.14.1. ст.14 ПКУ резидент з числа фізичних осіб – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому ПКУ, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Отже, враховуючи запитання, а саме те, що запитувач:

• зареєстрований як український ФОП,
• очевидно/можливо, має місце постійного проживання членів сім’ї в Україні,
• очевидно, є громадянином України,
• можливо має бажання самостійно визначити своє основне місце проживання в Україні,

слід дійти висновку про те, що запитувач цілком може розраховувати на визнання його «податковим» резидентом.

Згідно зі ст.15 ПКУ платниками податків визнаються, у тому числі фізичні особи – резиденти України, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з ПКУ.

А відповідно до ст.16 ПКУ платник податків зобов’язаний:

– стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, у тому числі й шляхом реєстрації як ФОП;

– вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

– подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

– сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.

Отже, відповідаючи на запитання, слід зазначити, що ФОП, який вимушено чи добровільно перебуває за межами України, зареєстрований як JDG (аналог ФОП у Польщі), зобов’язаний декларувати доходи і сплачувати податки в Україні.

Для того, щоб ФОП, який перебуває в Польщі і сплачував в Україні єдиний податок 5% та військовий збір – 1% (якщо це ФОП 3-ї групи), а не податок на доходи фізичних осіб 18% та військовий збір – 5%, такий ФОП має отримувати доходи на свій підприємницький рахунок в українському банку (балансовий рахунок – 2600). Отримання ж доходів на рахунок фізичної особи (балансовий рахунок – 2620) в українському банку чи на рахунок в польському банку матиме наслідком обов’язок задекларувати такий дохід шляхом подання декларації про доходи і майновий стан і сплатити ПДФО і ВЗ на загальних підставах.

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді