EXPERTUS. Головбух

Питання: Підприємство виставило нерезиденту рахунок (інвойс) на сплату маркетингових послуг, та грошові кошти не повернулися вчасно. Сума до 400 тис. грн.

Чи може підприємство укласти додаткову угоду про прощення боргу нерезиденту, чи зробити взаємозалік на зменшення сплати іншого інвойсу (на поставку товару), якщо це в рамках одного договору?

Відповідь: 7 липня 2018 року набрав чинності Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі – Закон про валюту).

Усі відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, окрім загального нормативного акту – Конституції України, регулюються Законом про валюту, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону (ст.3 Закону про валюту).

До валютних операцій Закон про валюту відносить будь-яку операцію, у тому числі транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей. При цьому транскордонне переміщення валютних цінностей від їх транскордонного переказу відрізняється тим, що поняття «переміщення» охоплює ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України банківських металів, готівкової валюти. А поняття «переказ» означає рух певної суми коштів в Україну або за її межі з метою зарахування цих коштів на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

 

Закон про валюту у ст.13 надає Національному банку України право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України.

Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 5, затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі – Положення).

Як було вказано, НБУ може встановлювати граничні строки для здійснення розрахунків в іноземній валюті.

 

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Крім того, зазначені граничні строки поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07.02.2019 не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).

Відповідно до п.14² Постанови Правління НБУ від 24.02.2022  № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

 

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

А відповідно до ч.8 цієї ж статті Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п’ятою цієї статті.

Отже, контроль за дотриманням строків розрахунків в іноземній валюті покладено на Державну податкову службу України (контролюючий орган).

І в цьому випадку виручка резидента має бути зарахована на його рахунок саме в українському банку, а товар, послуги мають бути надані вчасно. Це й контролюватимуть контролюючі органи.

 

Постановою Правління НБУ від 14.05.2019 № 67 «Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів» передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, та в пункті 14² постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», не поширюються, зокрема, на послуги, роботи (крім транспортних і страхових послуг та/або робіт), права інтелектуальної власності та (або) інші немайнові права, що експортуються.

 

Крім того, відповідно до підпункту 1 п.22 розділу II Положення граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II Положення не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.

У ст.20 вказаного Закону зазначено, що фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень (для суб’єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, – 55 тисяч гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції (для суб’єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, – 55 тисяч гривень).

 

А відповідно до наступного п.23 Положення розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку. Тобто у разі дроблення операцій з експорту або дроблення валютних операцій граничні строки повернення валютної виручки застосовуються.

 

Проте варто звернути увагу на те, що не застосування граничних строків повернення валютної виручки чи поставки товару, послуг, не є тотожним дозволу її не повертати взагалі. Тому обов’язок повернути валютну виручку залишається, а пеня в розмірі 0,3% не застосовується. Тож, неповернення валютної виручки на рахунок в українському банку чи непоставка послуг вчасно є  правопорушенням, за яке може настати інша відповідальність.

З Кодексу України про адміністративні правопорушення виключена стаття 162² «Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків».

Стаття 162¹ «Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті» переформатована у «Порушення порядку здійснення валютних операцій». Ця стаття є універсальною для усіх суб’єктів валютних операцій, окрім пов’язаних з банком осіб або інших осіб, які відповідно до закону можуть бути об’єктом перевірки НБУ. Для таких суб’єктів порушення порядку здійснення валютних операцій тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичних осіб (крім уповноважених установ), громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від однієї тисячі до трьох тисяч НМДГ. Це від 17000 до 51000 грн.

 

Отже, резидент, який виставив нерезиденту рахунок (інвойс) на сплату маркетингових послуг, уникає граничних строків повернення валютної виручки з двох підстав: 1. Це оплата за послуги, 2. Сума боргу менше за 400 тис. грн.

Звісно в такому разі можна укласти договір про прощення боргу. Однак в цьому випадку є ризик застосування контролюючим органом пп.141.4.1. ст.141 ПКУ, відповідно до якого доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. І хоча перелік вказаних доходів у вказаному пункті є вичерпним, та до того ж доходами є фактично сплачені на користь резидента кошти, проте я би не виключав «креативність» податківців, які суму прощеного боргу тлумачитимуть як дохід нерезидента з джерелом походження з України. Тому у цьому випадку менш ризикованим буде просто «забути» про такий інвойс на три роки, а потім через резерв сумнівних боргів списати на витрати вказану суму. Або ж навіть не зменшувати фінансовий результат, а списати за рахунок прибутку.

 

Другий варіант, а саме зарахування в рахунок оплати товару, виглядає більш привабливим з точки зору ризиків. У цьому разі слід правильно оформити такі відносини, а саме договір про припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог: з одного боку зобов’язання по оплаті маркетингових послуг на користь резидента, а з іншого – зобов’язання по оплаті товару, отриманого резидентом від нерезидента.

Важливо прослідкувати, щоб строк виконання обох зобов’язань на момент укладення вказаної угоди настав.

 

 

 

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана