EXPERTUS. Головбух

Питання: Юридична особа самовільно пробурила свердловину. Підрядник не надав документів на виконані роботи. На балансі свердловина не обліковується. Хочемо узаконити свердловину – внести її в реєстр, споживати воду і сплачувати податки. Для виготовлення паспорта свердловини потрібно надати рік буріння та рік початку експлуатації свердловини. Чи не буде це підставою для нарахування за весь період експлуатації чи дії свердловини штрафних санкцій?

Глибина свердловини 30 м. Споживання менше 300 куб. м на добу. Рік буріння 2020.

Чи краще показати, що вона колись була, а юридична особа її відновила?

          Відповідь: Відповідно до ст.21 Кодексу про надра від 27.07.1994 № 132/94-ВР надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів (крім випадків, передбачених ст.23), які видаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

При цьому згідно зі ст.23 Кодексу про надра «землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів… видобувати… підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу».

Таким чином, добування води із власних свердловин для всіх потреб суб’єкта господарювання (СГ), крім виробництва фасованої питної води, не потребує отримання спеціального дозволу на користування надрами за умови, що видобування води із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Для цього СГ повинен бути або власником земельної ділянки, на якій здійснюється таке видобування, або її належним користувачем.

Однак, слід мати на увазі, що сьогоднішня судова практика дещо звузила наведені вище критерії, додавши до них обов’язковість використання добутої води не для усіх потреб (крім виробництва фасованої води), а лише для власних господарсько-побутових потреб. Так, у справі № К/800/246/15 (постанова від 19 січня 2016 року), ВАСУ дійшов такого висновку: «видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу на користування надрами при використанні підземних вод за умови не перевищення продуктивності забору води в обсязі  300 куб. м на добу мають право суб’єкти господарювання тільки для власних господарсько-побутових потреб, а видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу».

Однак позитивним моментом щодо цієї судової практики є те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі» від 08.12.2015 № 867-VIII ч.1 ст.23 Кодексу про надра була змінена, а саме: мета видобування підземних вод «для господарсько-питного водопостачання» була замінена новою метою «для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води».

 

Відповідно до ст.15 ПКУ платниками податків визнаються фізичні та юридичні особи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів.

Згідно з п.255.1 ст.255 ПКУ платниками рентної плати за спеціальне використання води є водокористувачі – суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи …, а також фізичні особи – підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Пунктом 255.2 ст.255 ПКУ передбачено виключення зі складу платників тих водокористувачів, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та платників єдиного податку.

При цьому термін «санітарно-гігієнічні потреби» у цій статті ПКУ означає використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані. Таке виключення означає, що ті особи, які використовують воду виключно для санітарно-гігієнічних потреб, ні за яких умов не повинні платити за спеціальне використання води.

Виникнення обов’язку зі сплати рентної плати за спеціальне використання води ПКУ пов’язує з використанням води для спеціально зазначених цілей. Так, згідно з п.255.3 ст.255 ПКУ об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

При цьому п.255.4 ст.255 Кодексу встановлено красномовний перелік видів використання води, які не є об’єктами оподаткування.

 

Відповідно до ст.48 Водного кодексу від 06.06.1995 № 213/95-ВР спеціальне водокористування – це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. При цьому метою спеціального водокористування є задоволення питних потреб населення, а також використання води для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Усі водокористувачі поділяються на первинних і вторинних. Згідно зі ст.42 Водного кодексу первинні водокористувачі – це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. А вторинні водокористувачі (абоненти) – це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Згідно зі ст.106 Водного кодексу спеціальні роботи по спорудженню експлуатаційних свердловин на воду здійснюються згідно з проектно-кошторисною документацією організаціями, які мають відповідні дозволи на виконання таких робіт. Зазначена документація погоджується у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст.110 Водного кодексу порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування; самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин); порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності.

Відповідно до ст.48 Кодексу України про адміністративні правопорушення самовільне захоплення водних об’єктів або самовільне водокористування, переуступка права водокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на води, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 – 109 грн) і на посадових осіб – від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 – 136 грн).

А за ст.60 КУпАП забір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води (добутої або відведеної з водних об’єктів), порушення правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об’єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 – 136 грн).

ПОРЯДОК видачі, переоформлення та припинення дії (відкликання, визнання недійсними) дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 321.

А Порядок ведення Державного реєстру артезіанських свердловин, затверджений постановою КМУ від 09.06.2023 № 706. Згідно з п.23 цього Порядку до Державного реєстру заявником за заявницьким принципом подаються відомості (дані та інформація) про:

1) власника чи користувача артезіанської свердловини;

2) власника чи користувача земельної ділянки під артезіанською свердловиною;

3) артезіанську свердловину (зокрема географічні координати в системі WGS 84 з точністю не менше однієї десятої секунди та в Державній геодезичній референцній системі координат УСК-2000);

4) спеціальний дозвіл на користування надрами;

5) дозвіл на спеціальне водокористування;

6) межі зони суворого санітарного режиму (I пояс санітарної охорони);

7) опис порід (геологічний розріз);

8) обсадку артезіанської свердловини;

9) обладнання, встановлене на артезіанській свердловині.

Заявник може в разі потреби подати до Державного реєстру додаткову інформацію про артезіанську свердловину. Також подаються копії документів, що додаються до опису артезіанської свердловини, а саме:

паспорта та опису артезіанської свердловини;

акта про тампонаж, ліквідацію чи консервацію артезіанської свердловини; документів, які посвідчують право власності або користування артезіанською свердловиною;

документів, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою під артезіанською свердловиною.

Інформація, зазначена у підпунктах 1-3 пункту 23 Порядку, вноситься на підставі паспорта артезіанської свердловини, договору користування, правовстановлюючих документів, актів про тампонаж, ліквідацію або консервацію артезіанської свердловини. Інформація, зазначена у підпункті 4, вноситься на підставі спеціального дозволу на користування надрами. Інформація, зазначена у підпункті 5, вноситься на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Інформація, зазначена у підпунктах 6-9, вноситься на підставі паспорта артезіанської свердловини, затвердженого проекту зон санітарної охорони, актів про тампонаж, ліквідацію або консервацію артезіанської свердловини, інші документи, наявність яких визначена нормативно-правовими актами.

Отже, якщо надати інформацію про рік буріння та рік початку експлуатації свердловини – 2020, то це буде підставою для застосування штрафних санкцій, а саме вказаної адміністративної відповідальності. До того, ж контролюючим органом може бути донарахована рентна плата за спеціальне використання води, проте, важко сказати, як податківців вирахують базу оподаткування, якою є фактичний обсяг води, можна лише здогадуватися.

 

 

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана