EXPERTUS. Головбух

Питання: Просимо надати консультацію щодо виплат нерезидентам України (виконавці знаходяться в Албанії, Грузії, Киргизстані, Монголії, Молдові, Таджикистані, Узбекистані) за договорами надання консультаційних послуг.

Умови:

• оплата здійснюється з України;
• послуги (консультаційні) надаються за межами України;
• фінансування надходить із міжнародного гранту (грантодавець – організація, що зареєстрована і працює в Канаді).

Просимо надати роз’яснення за такими питаннями:

1. Які податки ми маємо сплатити або утримати в кожному випадку:

1) Фізична особа-нерезидент, між Україною та його країною є договір про уникнення подвійного оподаткування.

2) Фізична особа-нерезидент, між Україною та його країною немає договору про уникнення подвійного оподаткування.

3) Фізична особа-підприємець або еквівалент за законодавством іншої держави, між Україною та його країною є договір про уникнення подвійного оподаткування.

4) Фізична особа-підприємець або еквівалент за законодавством іншої держави, між Україною та його країною немає договору про уникнення подвійного оподаткування.

2. Які документи ми повинні отримати від нерезидентів, щоб підтвердити правомірність виплат і застосування/незастосування податків (зокрема, сертифікат податкового резидентства, ІПН, реєстраційні документи, акти виконаних робіт, інвойси тощо)?
3. Які документи ми маємо оформити з нашого боку, щоб підтвердити місце постачання, факт отримання послуг та правильність оподаткування?

Як і де нерезиденту отримати наш код ІПН за кордоном??

Відповідь: Оподаткування вказаних операцій у цьому разі виникає щодо податку на додану вартість та податку на прибуток (т.з. податку на репатріацію).

 

ПДВ

Згідно з п.п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Відповідно до п.186.3. ПКУ місцем постачання консультаційних послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.

А за п.180.2. ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 208¹ ПКУ (електронні послуги, що постачаються нерезидентами фізичним особам, місце постачання яких розташоване на митній території України).

Згідно з п.187.8. ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань за операціями з постачання нерезидентами суб’єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України врегульовано статтею 208 ПК України. Зазначеною статтею встановлюються правила оподаткування у разі постачання особою-нерезидентом послуг, у тому числі електронних послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, особі, яку зареєстровано як платник податку, чи будь-якій іншій особі-резиденту – суб’єкту господарювання, чи постійному представництву нерезидента в Україні.

Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим – шостим підпункту «в» п.193.1 ст.193 ПКУ, на базу оподаткування, визначену згідно з п.190.2 ст.190 ПКУ.

При цьому отримувач послуг – платник податку у порядку, визначеному ст.201 ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Така податкова накладна підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника ПДВ, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов’язань декларації за відповідний звітний період.

Якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника ПДВ, то податкова накладна не складається. Форма розрахунку податкових зобов’язань такого отримувача послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил щодо сплати ПДВ, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

 

Податок на прибуток (т.з. репатріацію)

Відповідно до п.141.4. ПКУ доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

За п.141.4.2. ПКУ резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа – підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп.141.4.1 цього ж пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у пп.141.4.4-141.4.5 та 141.4.11) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

У разі якщо резидент (крім платників єдиного податку четвертої групи) здійснює на користь нерезидента виплату доходів, зазначених в абзацах четвертому – шостому пп.14.1.49 п.14.1 ст.14 ПКУ, у сумі, що перевищує суму, що відповідає принципу «витягнутої руки», або виплачує інші доходи, прирівняні згідно з ПКУ до дивідендів, такий резидент має утримати з суми такого перевищення та з таких інших доходів податок на доходи нерезидента за ставкою в розмірі 15 відсотків (якщо інша ставка не встановлена міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України). Такий податок має бути сплачений до граничної дати подання звіту про контрольовані операції за відповідний звітний (податковий) рік.

Відповідно до пп.14.1.54. ПКУ дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема:

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Отже, у разі якщо виплату нерезиденту за отримані консультаційні послуги здійснює суб’єкт господарювання (ФОП, СЗО, юридична особа), податок на репатріацію має бути отриманий та сплачений до бюджету України. Це за умови, що консультаційні послуги можна буде тлумачити як такі, що створюють дохід з джерелом походження з України.

Якщо ж виплату здійснює фізична особа, яка не ані підприємцем, ані самозайнятою особою, то обов’язок утримання і сплати податку на репатріацію не повинен виникати.

 

Щодо міжнародних угод.

Конвенція між Урядом України і Урядом Грузії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно ратифікована Законом № 504-XIV від 17.03.1999.

Угода між Урядом України і Урядом Киргизької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків на доходи і капітал ратифікована Законом № 505-XIV від 17.03.1999.

Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Монголії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал ратифікована Законом № 621-IV від 06.03.2003.

Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень ратифікована Законом № 134/96-ВР від 23.04.1996.

Угода між Україною і Республікою Таджикистан про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилення від сплати податків на доходи і капітал ратифікована Законом № 794-IV від 15.05.2003.

Угода між Україною і Республікою Узбекистан про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна ратифікована Законом № 201/95-ВР від 02.06.95.

Для аналізу та відповіді по кожній з наведених угод та конвенцій необхідно детально проаналізувати суть консультаційних послуг. Так, до прикладу, в Конвенції між Урядом України і Урядом Грузії йдеться про незалежні особисті послуги та залежні особисті послуги. Тож, для детальної відповіді необхідною є детальна інформація.

 

Отримання «українського» ІПН

Згідно з п.63.2. ПКУ взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, у тому числі нерезидентів, зазначених у п.64.5 ст.64 ПКУ, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов’язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

За п.64.5. ПКУ нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України (крім кореспондентських рахунків, що відкриваються банкам-нерезидентам), в інших фінансових установах, у небанківських надавачах платіжних послуг, або відкривають електронні гаманці в емітентах електронних грошей відповідно до ст.64 Закону України «Про платіжні послуги», або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім – шостим підпункту «е» пп.141.4.1 п.141.4 ст.141 ПКУ, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах.

Взяття на облік у контролюючому органі нерезидента здійснюється при настанні першої із подій, визначеної в попередньому абзаці, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від нерезидента відповідної заяви, яку він зобов’язаний подати:

у десятиденний строк після акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу – до контролюючого органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу;

до придбання нерухомого майна або отримання майнових прав на таке майно в Україні – до контролюючого органу за місцезнаходженням нерухомого майна;

до відкриття рахунку/електронного гаманця в Україні – до контролюючого органу за місцезнаходженням установи (відділення) банку, іншої фінансової установи, небанківського надавача платіжних послуг/емітента електронних грошей, в яких відкривається рахунок/електронний гаманець;

до дати здійснення першої оплати за інвестиційний актив, що придбавається, – до контролюючого органу за місцезнаходженням української юридичної особи, акції, корпоративні права якої формують вартість інвестиційного активу, що є предметом такого правочину.

До заяви додаються копії таких документів (з пред’явленням оригіналів):

витягу з відповідного бізнес-реєстру (торговельного, банківського або іншого реєстру, в якому фіксується факт державної реєстрації компанії, організації), виданого в країні реєстрації іноземної компанії, організації та легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;

документа, що підтверджує присвоєння ідентифікаційного (реєстраційного, облікового) номера (коду) нерезидента в країні його реєстрації, якщо у витягу з відповідного бізнес-реєстру не зазначені відомості про такий номер (код), що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;

документа, яким підтверджуються повноваження представника нерезидента. У разі якщо такий документ виданий в країні реєстрації нерезидента, він повинен бути легалізований в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;

документа про акредитацію (реєстрацію, легалізацію) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації на території України, якщо нерезидент здійснює в Україні діяльність через відокремлений підрозділ.

 

Відповідно до п.63.6. ПКУ облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Податковим номером є:

1) ідентифікаційний код юридичної особи (резидента), відокремленого підрозділу юридичної особи (резидента і нерезидента) в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

2) обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами у разі взяття на облік:

компаніям, організаціям, утвореним відповідно до законодавства інших держав;

іноземним дипломатичним представництвам та консульським установам, представництвам міжнародних організацій в Україні;

уповноваженим особам за договорами про спільну діяльність, управителям майна за договорами управління майном, інвесторам (операторам) за угодами про розподіл продукції, виконавцям проектів (програм) міжнародної технічної допомоги та представництвам донорських установ в Україні, іншим особам та платникам у разі додаткового взяття їх на облік;

3) реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи.

Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

 

 

О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана