EXPERTUS. Головбух
Питання: ТОВ орендує приміщення та обладнання в АТ. АТ виробляє за допомогою СЕС та когенераційної установки електроенергію для власних потреб, надлишки постачає орендарю, та виставляє в рахунках, як послуга автономного живлення в орендованих приміщеннях по ціні зовнішнього постачальника.
Наскільки це правильно та чи не потрібна на таке електропостачання ліцензія?
Ми як орендар не знаємо скільки МВт виробляється в орендодавця. Питання чи може Орендодавець без ліцензії нам надавати послугу автономного живлення в орендованих приміщеннях по ціні зовнішнього постачальника? Дякую?
Відповідь: Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії – це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії. Водночас ринок електричної енергії – це система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.12.2023 № 2651 затверджено Порядок продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї.
Згідно з п.3.1. Порядку купівля-продаж електричної енергії за механізмом самовиробництва здійснюється шляхом викупу обсягу електричної енергії, виробленої генеруючими установками активного споживача та відповідно до договору, укладеного активним споживачем з електропостачальником або постачальником універсальних послуг, що є додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу. А відповідно до п.2.4. Порядку діяльність активних споживачів на роздрібному ринку з купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва здійснюється відповідно до Порядку та з урахуванням вимог статті 96 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 № 555-IV.
Згідно пп.32) ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» активний споживач – це споживач, у тому числі приватне домогосподарство, енергетичний кооператив та споживач, який є замовником енергосервісу (як до, так і після переходу до замовника за енергосервісним договором права власності на майно, утворене (встановлене) за енергосервісним договором), що споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію, та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, та/або продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії, або бере участь у заходах з енергоефективності та управління попитом відповідно до вимог закону, за умови що ці види діяльності не є його основною господарською або професійною діяльністю.
Ст.96 зазначеного Закону регулює стимулювання виробництва електричної енергії за механізмом самовиробництва.
Стимулювання виробництва електричної енергії за механізмом самовиробництва встановлюється для:
генеруючих установок приватних домогосподарств, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або вітру, що приєднані до електроустановок, призначених для споживання електричної енергії безпосередньо чи через мережі такого споживача, за умови, що встановлена потужність таких електроустановок не перевищує величину дозволеної (договірної) потужності електроустановок такого споживача, призначених для споживання електричної енергії, але не більше 30 кВт;
генеруючих установок малих непобутових споживачів, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або вітру, що приєднані до електроустановок, призначених для споживання електричної енергії безпосередньо чи через мережі такого споживача, за умови, що встановлена потужність таких електроустановок не перевищує величину дозволеної (договірної) потужності електроустановок такого споживача, призначених для споживання електричної енергії, але не більше 50 кВт;
генеруючих установок інших непобутових споживачів, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або вітру, біомаси, біогазу, гідроенергії, геотермальної енергії, що приєднані до електроустановок, призначених для споживання електричної енергії безпосередньо чи через мережі такого споживача, за умови, що встановлена потужність таких електроустановок не перевищує величину дозволеної (договірної) потужності електроустановок такого споживача, призначених для споживання електричної енергії;
генеруючих установок непобутових споживачів, призначених для виробництва електричної енергії з інших джерел енергії та введених в експлуатацію до 31 грудня 2029 року, що приєднані до електроустановок, призначених для споживання електричної енергії безпосередньо чи через мережі такого споживача, за умови, що встановлена потужність таких електроустановок не перевищує величину дозволеної (договірної) потужності електроустановок такого споживача, призначених для споживання електричної енергії.
Отже, спираючись на інформацію із запиту підприємство-орендодавець вправі продавати залишки е/е як в мережу постачальнику електроенергії за механізмом самовиробництва, так і своїм орендарям.
Щодо податкових «нюансів»
Відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV принцип превалювання сутності над формою означає що, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, розподілу електричної енергії малими системами розподілу, постачання електричної енергії споживачу, зберігання енергії, агрегації, трейдерської діяльності, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця затверджуються Регулятором. І затверджені вони Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 № 1467.
Згідно з п.1.3 Ліцензійних умов діяльність з виробництва електричної енергії суб’єктів господарювання підлягає ліцензуванню (крім випадків, визначених цим пунктом), а саме:
якщо сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання на одній площадці вимірювання перевищує 5 МВт або якщо загальна сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання на всіх площадках вимірювання перевищує 20 МВт;
незалежно від встановленої потужності об’єкта електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії – лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), виробництво електричної енергії на якому підлягає стимулюванню відповідно до закону шляхом встановлення «зеленого» тарифу або аукціонної ціни.
Діяльність з виробництва електричної енергії суб’єктів господарювання не підлягає ліцензуванню, якщо електрична енергія виробляється:
без мети її продажу на підставі договору та споживається для власних потреб, незалежно від встановленої потужності електрогенеруючого обладнання;
виробляється мобільною (автономною) електростанцією у період дії в Україні воєнного стану та протягом шести місяців після його закінчення або скасування.
Зважаючи на умови, за яких діяльність з виробництва електроенергії підлягає та умови, за яких вона не підлягає ліцензуванню, порівнявши потужність власної СЕС (сонячної електростанції) з наведеними вище умовами, активний споживач електроенергії може самостійно дійти висновку про те, чи потрібна йому ліцензія на виробництво електроенергії.
Слід не забувати, що відповідно до ст.91 Цивільного кодексу України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, лише після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Водночас, згідно зі ст.227 ЦКУ правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Отже, з урахуванням викладеного можна дійти висновку про те, що АТ, яке виробляє за допомогою СЕС та когенераційної установки електроенергію для власних потреб, та надлишки постачає орендареві і виставляє в рахунках, як послугу автономного живлення в орендованих приміщеннях по ціні зовнішнього постачальника, не здійснює постачання електроенергії в розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії», а тому не потребує відповідної ліцензії.
У випадку ж, якщо сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання АТ на одній площадці вимірювання перевищує 5 МВт або якщо загальна сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання АТ на всіх площадках вимірювання перевищує 20 МВт, АТ повинно отримати відповідну ліцензію, та й то у разі постачання електроенергії в загальну мережу, а не лише орендареві.
О.Єфімов,
Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді