EXPERTUS. Головбух
Питання: ТОВ орендує приміщення та обладнання в АТ. АТ виробляє за допомогою СЕС та когенераційної установки електроенергію для власних потреб, надлишки постачає орендарю, та виставляє в рахунках, як послуга автономного живлення в орендованих приміщеннях по ціні зовнішнього постачальника.
Наскільки це правильно та чи не потрібна на таке електропостачання ліцензія?
Ми як орендар не знаємо скільки МВт виробляється в орендодавця. Питання чи може Орендодавець без ліцензії нам надавати послугу автономного живлення в орендованих приміщеннях по ціні зовнішнього постачальника? Дякую?
Відповідь: Згідно з пп.140.5.4 п.140.5. ст.140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього ж пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 ПК України), придбаних, зокрема, у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп.39.2.1.21 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
Фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 і підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 ПК України), придбаних у нерезидентів, визначених абзацами третім і четвертим цього ж підпункту, якщо такі операції не мають ділової мети. Обов’язок доведення вказаних обставин покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень статті 39 ПКУ.
Отже, критерієм для застосування вказаної податкової різниці є віднесення нерезидента до таких ОПФ, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
Відповідно до ч.4 ст.24 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції одержуваний доход або майно резидента Договірної Держави звільнено від податку в цій Державі, ця Держава може, незважаючи на це, при підрахунку суми оподаткування на частину доходу або майна цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звільнений доход або майно.
Як видно з наданого сертифікату податкового резидентства (CFR-1) резидент Польщі – контрагент WSCHODNIA FIRMA HANDLOWA SPÓŁKA Z OGRANICZONĄ ODPOWIEDZIALNOŚCIĄ має організаційно-правову форму, яка не включена до Переліку організаційно-правових форм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2017 № 480.
Крім того, в графі «Податковий статус» зазначено, що «компанія підлягає необмеженому податковому зобов’язанню у відповідності з угодою між Урядом Республіки Польща та Україною про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податку на дохід». Цей статус означає, що компанія не має пільг щодо податку на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податку з доходів, отриманих за межами Республіки Польща.
Отже, податкові різниці відповідно до пп.140.5.4 п.140.5. ст.140 ПК України у цьому разі не застосовуються.
О.Єфімов,
Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді