Чи треба давати здачі?
Жила собі дівчинка на ім’я Софійка та був собі у неї молодший братик – Ромчик. Вони дружили з Ромчиком і тому Ромчик ніколи від Софійки нічого не приховував. Навпаки, вважав її мудрою і завжди приходив до неї за порадою.
Якось прийшов Ромчик із дитячого садочка з великим синцем під лівим оком та з похнюпленою головою.
– Ромчику, де ти узяв того синця? – поцікавилася Софійка.
– Петрик у школі після уроків мене вдарив. Але я йому теж синця поставив під праве око. Нажаль, вчителька нас розборонила, а то я б йому ще й ліве око підбив, – з гордістю заявив Ромчик.
– Чекай, Ромчику, – перебила його Софійка. – То ви би не зупинилися, якби не вчителька? І не лише ти Петрику другого синця поставив би. Але й він тобі?
– Може й так, – зітхнув Ромчик. – Але ж я не винен. Я просто дав Петрику здачі, бо він мене вдарив.
– А він тебе чому вдарив? – запитала Софійка маленького братика.
– Він мені дав здачі, бо я вдарив його. Але ж я дав йому здачі, – намагався пояснити Ромчик.
– Виходить, що ти дав Петрику здачі, тому що він тобі дав здачі. А він тобі дав здачі, бо ти йому перед цим також дав здачі? – запитала Софійка, намагаючись зрозуміти, що ж сталося насправді.
– Я навіть, й не пам’ятаю, хто перший та кому дав здачі: я – Петрику, чи він – мені, – опустивши очі, промовив Ромчик.
– А якби не вчителька, то ви би самі й не зупинилися давати один одному стусанів на здачу? – дивуючись, запитала Софійка брата.
– Мабуть, що ні. Бо ми давали один одному здачі. Я ж не можу не дати здачі, коли мене вдарили. Мабуть і Петрик того не може, – вже трошки замислюючись, промовив Ромчик. – А що ще я можу зробити?
– Ромчику, пам’ятаєш, учора татко привіз тобі і Наталці по шоколадці «Мілка»? – загадково, запитала старша сестра маленького братика.
– Пам’ятаю, – не розуміючи, до чого тут шоколадка, коли йдеться про стусани, відповів Ромчик. – Вона лежить у моїй кімнаті на столі. Я її ще й не відкрив. А що?
– А ти завтра візьми її з собою та подаруй Петрикові,- порадила Софійка.
– Як це подаруй? Це ж моя улюблена шоколадка. Молочна, з фундуком та родзинками. І чому Петрикові, адже він мене вдарив. Навіть синця залишив мені під оком?
– Ромчику, миленький. Давай я поясню тобі це завтра, після того, як ти подаруєш Петрикові свою улюблену шоколадку. Добре?
– Але якщо він мене знову вдарить, то я шоколадку заберу, й друге око йому наб’ю, – не заспокоювався Ромчик, який ніяк не міг второпати Софійчину пораду. Проте він вже звик до того, що просто так, Софійка йому би того не радила, і приготувався до якихось несподіванок з боку Петрика, який завтра замість чергового стусана отримає від Ромчика шоколадку.
Повернувшись наступного дня зі школи, Ромчик мерщій подався у Софійчину кімнату, навіть забувши про смачні вареники з сиром, що йому їх приготувала на обід бабуся.
– Софійко, звідки ти знала, що Петрик так зрадіє? А ще він подарував мені свою улюблену машинку, яка мені так подобається, навіть більше ніж моя шоколадка. Мабуть саме через неї у нас й почалася учорашня бійка. Ось дивись, – і Ромчик показав Софії подарунок від Петрика.
– Який ти в мене ще маленький, братику, сказала Софійка й замислилася над тим, як би це пояснити Ромчику, щоб тому було зрозуміліше. – Тримай оцю гумову мотузку за один кінець, а я триматиму за інший. А тепер тягни до себе якомога сильніше. Важко?
– Спочатку було легко, а потім стає усе важче й важче, – сказав, напружуючи усі свої сили Ромчик.
– А тягни ще сильніше, – порадила Софійка.
– То ж буде ще важче, – процідив крізь зуби, почервонівши від напруження, Ромчик. – Ця мотузка така міцна, вона так сильно тягне мене до тебе.
– А тепер помаленьку відпускай, аж поки мотузка перестане розтягуватися, – сказала Софійка.
– Так набагато легше, – видихнувши із себе напругу сказав Ромчик. І зрозумівши, радісно вигукнув – Виходить, що мотузка тягне мене до себе, поки я тягну її. І що сильніше тягну її я, то сильніше вона тягне мене. А коли я її не тягтиму взагалі, то й вона мене не тягтиме.
– Тепер ти зрозумів, чому ти сьогодні замість синця під другим оком маєш машинку? – зраділа Софійка тому, що Ромчик так швидко засвоїв її пояснення. – Ти просто перестав тягнути мотузку, перестав давати Петрикові здачу на його учорашні стусани. То й він зупинився.
– Виходить, що якби я сьогодні дав Петрику здачі за учорашнє, то він би мені теж дав здачі. Але я йому дав свою улюблену шоколадку. І він замість стусана дав мені свою улюблену машинку. Софійко, звідки ти знала, що так буде? – запитав маленький братик старшу сестру.
– Любий Ромчику, я не знала, що вийде саме так, що Петрик подарує тобі свою улюблену іграшку. Я знала лише те, що вам обом буде приємніше зупинитися «дарувати» один одному стусани. Ти нагородив Петрика стусаном, то й отримав від нього також стусана. Подарував йому свою улюблену шоколадку, отримав від нього улюблену машинку. Це так само як з гумовою мотузкою: поки ти її тягнеш в один бік, вона тягне тебе у протилежний. Ти перестав її тягнути, вона перестала тягнути тебе.
– А можна я візьму цю мотузку і розкажу Петрикові, чому ми з ним перестали бути ворогами?
– Звичайно ж можна. Навіть треба, поки Петрик когось іншого синцем не нагородив. Ти сам, Ромчику, мабуть вже не будеш роздавати синці. Правда ж?
Зраділий Ромчик вже біг з мотузкою до Петрика, вигукнувши Софійці якесь слово, яке, як здогадалася Софійка, означала згоду братика із її словами. І не лише в ситуації з Петриком, а й на подальше життя Ромчик запам’ятав, що у спорі чи суперечці треба вміти зупинятися. А ще зрозумів Ромчик, що завжди від когось варто очікувати те, що сам йому даєш.
Це уривок з моєї книжки “Бузькові поради”.
Хоча й написана для дітей, дорослим вона буде не менш цікава і не менш корисна. Особливо тим, кого цікавить, що і як розповідати дітям. У родині наших друзів цю книжку прочитали 9-річний хлопчик, його батьки 34 та 45 років, бабуся 55 років та дідусь 62 років. Це відбулося за два дні.
Буду Вам вдячний, якщо придбаєте її. Отримати книжку можна двома шляхами:
- Купити за 100 гривень.
- Пожити в «Затишному» (http://zatyshny.com.ua/) не менше тижня і отримати книжку в подарунок.
Якщо Ви вирішили купити, то напишіть мені (oleksandr.yefimov@yefimov-partners.com), як Вам зручно її отримати: поштою, кур’єром, заїхати до нас в офіс. Оплатити також можна у будь-який зручний для Вас спосіб: готівкою, банківським переказом. Дайте лиш знати.
Олександр Єфімов.