Мав декілька днів тому нагоду спілкуватися з однією людиною. Власне кажучи, спілкуванням це було важко назвати, так як уся розмова зводилася до того, що я іноді щось запитував, а ця людина увесь час намагалася вгадати відповідь, яку я, на її думку, хотів від неї почути. А вгадати було не важко тому, що я якраз і хотів почути те, що саме думає ця людина. Але чомусь таких відповідей не було жодної. От і вийшло, що розмова не вийшла.

Але найцікавіше полягало у тому, що ця людина вважає, що хоче створити щось таке, що вона змогла би назвати СВОЇМ ОСОБИСТИМ ДОСЯГНЕННЯМ у житті. От у мене й виникло запитання: “Чи може це статися? Чи може людина, яка не має своєї власної відповіді на запитання, та лише намагається вгадати чужу відповідь, створити щось особисте та яскраве?” Гадаю, це стане можливим лише у тому разі, коли така людина стане собою. До цього ж моменту у її житті вона може лише скопіювати вже колись кимсь зроблене. Хіба що стати видатним пародистом. Але ж видатний пародист – це теж прояв певних особистих якостей.

Можете поміркувати самі: “Чи знаєте Ви когось видатного, хто став би таким, не проявивши свою унікальність, свою особистість?” Я не знаю.

То ж бажаю Вам вкотре стати особистостями, відмовитися від тієї ролі, яку Ви обрали у житті, та зіграти самого себе.

Таким, яким Ви є, Вас можуть не сприйняти ані суспільство, ані друзі, ані рідні. А МОЖУТЬ І СПРИЙНЯТИ.

Якщо ж Ви будете грати чиюсь роль, навіть найгарнішу, яку Ви знаєте, то Вам це дійсно може вдатися. Але у такому разі суспільство, друзі, рідні сприймуть саме цей образ. АЛЕ НЕ СПРИЙМУТЬ ВАС. Просто не зможуть це зробити, бо Ви їм цього не дозволите, заховавши себе подалі від очей.

Будьте собою!