Опубліковано в газеті “Бухгалтерія” № 39 (1078), 30 вересня 2013 року, стор.79

Запитання: Засновник (юридична особа) на підставі договору доручення погашає частину кредиту підприємства. Які податкові наслідки для засновника і підприємства?
Відповідь: Відповідно до ст.1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Статтею 1003 ЦКУ передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Ці дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Отже, якщо договором доручення передбачити, що його предметом є сплата повіреним частини кредиту довірителя, то таке доручення цілком підпадає під зазначені критерії: воно є правомірним, оскільки не суперечить чинному законодавству, конкретним, за умови, що у договорі доручення чітко вказано розмір частини кредиту, що має бути погашений, та здійсненим, оскільки повіреному для виконання доручення необхідно здійснити звичайну операцію перерахування коштів зі свого банківського рахунку на рахунок банку.
Статтею 1007 ЦКУ встановлено обов’язки довірителя, до яких віднесено обов’язок забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення, у нашому випадку грошовими коштами, які необхідно внести у якості погашення частини кредиту; відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконанням доручення, у разі, якщо повірений здійснить погашення кредиту до того, як отримає від довірителя кошти на це. У будь-якому разі повірений зобов’язаний вчиняти юридичні дії лише за рахунок довірителя, тобто власних витрат повірений не нестиме.
Крім того, довіритель зобов’язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить. Тобто, якщо сторони обумовлять договором доручення, що довіритель за виконання доручення зобов’язаний сплатити повіреному плату у певному розмірі, то ця плата цілком відповідатиме поняттю «доходів» у розумінні ПКУ.
Відповідно до п.134.1. ст.134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду. При цьому згідно з п.135.1. ст.135 ПКУ доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування складаються з доходу від операційної діяльності та інших доходів.
Пункт 14.1.56. ст.14 ПКУ під доходами розуміє загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Отже, сума плати повіреному довірителем за виконання доручення цілком відповідає поняттю «доходу» та має включатися до складу податкових доходів з метою їх оподаткування.
Згідно із п.185.1. ст.185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є, у тому числі, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. При цьому надання послуг щодо оплати частини кредиту відповідно до договору доручення не віднесено ПКУ ані до операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою (ст.195 ПКУ), ані до операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ (ст.196 ПКУ), ані до операцій, що звільненні від оподаткування ПДВ (ст.197 ПКУ). З цього слідує висновок про те, що з плати за виконання доручення повірений має сплатити ПДВ.
Що ж стосується самої суми коштів, отриманих повіреним від довірителя для виконання за рахунок довірителя доручення щодо погашення частини кредиту, то така сума не є об’єктом оподаткування, оскільки вона не відповідає поняттю «дохід» у розумінні ПКУ, або поняттю «операція з постачання послуг». Відповідно до п.14.1.185. ст.14 ПКУ постачання послуг – це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. Тож передача коштів в межах договору доручення не відповідає ознакам операції з «постачання послуг» довірителем повіреному.
Враховуючи, що передача коштів довірителем повіреному, призначених для виконання доручення, не є постачанням послуги довірителем повіреному, не може до таких відносин бути застосований і п.189.4. ст.189 ПКУ, відповідно до якого базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів.