Опубліковано в газеті “Бухгалтерія” № 37 (1076), 16 вересня 2013 року, стор.65

Запитання: Хто є «керівними органами платника податку» у розумінні п.140.1.7 ПКУ. Чи можна відправити у відрядження засновника, який не є штатним працівником?

Відповідь: Відповідно до пп. 140.1.7 п.140.1 ст.140 ПКУ до складу витрат подвійного призначення відносяться витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена.
Тобто ПКУ виділяє дві категорії осіб, яким підприємство може компенсувати витрати на відрядження з віднесенням такої компенсації до складу податкових витрат підприємства. До першої категорії осіб відносяться особи, які перебувають у трудових відносинах. Тобто особи, які вступили у відносини. Відповідно до ст.3 КЗпПУ трудові відносини регулюються законодавством про працю. Вони виникають на підставі трудового договору, яким відповідно до ст.21 КЗпПУ є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
До другої категорії відносяться члени керівних органів, для яких вступ у трудові відносини з платником податку ПКУ не встановлює як обов’язковий та цей вступ не є обов’язковим відповідно до трудового та іншого законодавства.
Згідно із ч.2 ст.65 ГКУ управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. При цьому власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Якщо власник підприємства обрав другий шлях та для керівництва господарською діяльністю підприємства призначив чи обрав керівника підприємства, то відповідно до ч.4 ст.65 ГКУ він повинен укласти з керівником договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов’язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
Отже, якщо установчими документами підприємства передбачено здійснення управління цим підприємством самими власниками (одноособово чи колегіально), то такі власники, які приймають участь в такому управлінні, є членами керівних органів платника податку на прибуток і витрати на компенсацію їм витрат на відрядження відповідно до п.140.1.7 ПКУ можуть бути віднесені до складу податкових витрат, за умови дотримання усіх інших вимог податкового законодавства.