Мій лист до нашого Моніторинга. 4 листопада 2013 року.

Мінздох «дозволив» використовувати детектор брехні, фактично узаконивши те, що не ризикнула узаконити навіть радянська влада, яку ми називаємо «авторитарною». Це пристрій (зветься він поліграфом), який фіксує зміни психофізіологічних реакцій людини під час його використання. Людині ставиться певна кількість запитань нейтрального характеру, на які брехати людині немає сенсу. Ставляться вони, зазвичай, швидко. Серед таких запитань є одне, або декілька таких, на які людина не хотіла би відповідати чесно. При відповіді на такі запитання має змінюватися психофізіологічна реакція людини (підвищується пульс, змінюється тиск та інше). Така зміна означає, що людина бреше, тому поліграф в кіно називають «детекторами брехні».
Наприклад, якщо Вам ставлять 100 запитань типу: Чи любите Ви яблука? Чи голубі Ваші очі? Чи всі податки Ви заплатили?, і при відповіді на останнє запитання у Вас підвищиться пульс, то Ви збрехали, відповідаючи на нього.

Так от такі детектори брехні «узаконює» Міністерство доходів і зборів (стор.4 Моніторингу). І тут я помітив два найцікавіші моменти:

1. Ті нормативні акти, на які посилається Мінздох для виправдання такого «узаконення», говорять хіба що про можливість застосування радарів для виміру швидкості на дорозі та фотоапаратів. Про детектор брехні в цих актах прямо не йдеться ані слова.
2. Мінздох вказав на те, що метою застосування «детекторів брехні» є «поліпшення ефективності діяльності Міністерства та його територіальних органів, попередження та виявлення корупційних, інших правопорушень у сфері службової діяльності, дієвого супроводження оперативно-службової діяльності, а також покращення роботи з персоналом».

Чи повірите Ви у те, що Мінздох уводить застосування «детекторів брехні» виключно щодо «своїх» співробітників? А може це відволікаючий маневр для того, щоб платники податків до «детекторів брехні» звикли, а потім й їхня черга настане?

А от чим небезпечна така звичка: видавши нормативний акт щодо «детекторів брехні», Мінздох надав результатам застосування таких детекторів статусу допустимих доказів. З точки зору процесуальної це означає, що раніше суд не мав права їх приймати і оцінювати, а тепер суд має право це зробити, оскільки допустимість доказу означає, що він отриманий законним способом. Тож підвищення пульсу платника податків під час відповіді на запитання про те, чи всі податки він сплатив, означатиме, що такий платник збрехав. Залишилося лиш уявити, яку відповідь дасть платник податків при цьому.