Опубліковано в газеті “Бухгалтерія” № 8 (1099), 24 лютого 2014 року, стор.75-76

Запитання: чи може підприємець на загальній системі надати своє авто в оренду як фізична особа? Які податкові наслідки?
Відповідь: Відповідно до ст.3 ЦКУ до загальних засад цивільного законодавства відносить свободу договору. При цьому відповідно до ст.203 ЦКУ «волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі».
Учасниками цивільних правовідносин згідно із ст.2 ЦКУ є фізичні особи та юридичні особи. Відповідно до ст.24 ЦКУ фізичною особою вважається людина як учасник цивільних відносин. Для вступу у такі відносини фізична особа повинна мати цивільну правоздатність тобто бути здатною мати цивільні права та обов’язки, та цивільну дієздатність, тобто здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Відповідно до ст.50 ЦКУ «право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю». При цьому ч.2 цієї ж статті вказує на те, що «обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом».
Відповідно до ст.45 ГКУ «щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення цього Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою». Іншими словами основним критерієм, який відрізняє підприємницьку діяльність фізичної особи від непідприємницької, є характер такої діяльності.
Відповідно до ст.3 ГКУ «діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність», розуміється як господарська діяльність. Проаналізувавши норми ГКУ, можна дійти висновку про те, що, господарський договір – це засноване на угоді сторін і зафіксоване в спеціальному юридичному документі або комплексі документів зобов’язальне правовідношення між суб’єктом господарювання та іншим учасником або учасниками господарських відносин, змістом якого є взаємні права і обов’язки сторін у сфері господарської діяльності.
Отже, окрім господарських договорів ФОП може укласти й цивільно-правові, наприклад, ліцензійний договір, за яким передати іншому СПД майнові права на певний об’єкт авторського права (статтю для журналу). Ліцензійний платіж (роялті), отриманий таким автором, не буде вважатися доходом від здійснення підприємницької діяльності, а отже, на нього розповсюджуватиметься загальна система оподаткування, передбачена розділом IV ПКУ. Аналогічним чином оподатковуватиметься дохід від продажу квартири, якщо такий продаж здійснений не у рамках підприємницької діяльності, пов’язаної з торгівлею нерухомим майном. Така діяльність фізичної особи за характером не є підприємницькою. Що ж до здавання в оренду власного авто, то в цьому випадку характер такої діяльності прослідкувати та виявити дещо складніше.
Законом № 3609 було змінено редакцію п.177.8 ст.177 ПКУ , відповідно до якої «під час нарахування (виплати) фізичній особі – підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою – підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності».
У будь-якому разі, укладаючи договір з ФОП, як з підприємцем, та бажаючи не виступати податковим агентом щодо нього, підприємству варто прислухатися до рекомендацій ДПСУ юридичним особам, які мають господарські відносини з фізичною особою – підприємцем (у тому числі з підприємцем, що обрав спрощену систему оподаткування): «отримувати від останнього копії документа, що підтверджує його державну реєстрацію як СПД ФО (для підприємців, які здійснюють діяльність відповідно до ст. 177 ПКУ), та водночас свідоцтва про сплату єдиного податку, а також відповідні документи (чеки, квитанції тощо), що підтверджують витрати за проживання або переїзд» . Крім того, ДПСУ радить не забувати про те, що податковий агент зобов’язаний повідомляти про всі виплачені підприємцям суми доходів податковому органу у порядку, визначеному п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ. Нагадаємо, що згідно з пп.14.1.180. п.14.1. ст. 14 ПКУ податковим агентом щодо ПДФО є «юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу».
Якщо ж податковий агент, сплачуючи орендну плату за авто, укладає договір з орендарем – фізичною особою, у якому не зазначається, що вона є підприємцем, та не отримує від такої фізичної особи вказаних у попередньому абзаці документів, то в даному випадку слід говорити, що така діяльність фізичної особи за своїм характером не є підприємницькою, і орендодавець зобов’язаний щодо такої виплати виконати обов’язки податкового агента.
Підсумовуючи викладене вище, слід дійти висновку про те, що фізична особа не обмежена у своєму праві вступити у цивільні правовідносини з іншим їх суб’єктом, і як ФОП і як просто ФО. Визначити ж, ким є у відносинах зі здавання в оренду автомобіля фізична особа, можна шляхом встановлення характеру такої діяльності.