Опубліковано в журналі “Головбух” № 44 (955), 30 листопада 2015 р. (стор. 45-46)

Засновник — директор та кінцевий бенефіціарний власник

ПРОБЛЕМА

На підприємстві три засновники, розмір внеску до статутного фонду кожного з них складає 33,33%. Один із засновників є номінальним директором та кінцевим бенефіціарним власником підприємства. Чи може бути такий засновник підприємства кінцевим бенефіціарним власником? Та чи може бути ще один з трьох засновників кінцевим бенефіціарним власником (в загальній кількості два кінцевих бенефіціарних власники)?

РІШЕННЯ

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, включаючи інформацію про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, зокрема кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника (учасника), якщо засновник (учасник) — юридична особа. А саме:

• прізвище, ім’я, по батькові (за наявності);
• країна громадянства;
• серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця;
• місце проживання;
• реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
• або інформація про відсутність кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи.

Мін’юст у листі «Щодо внесення відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 14.05.2015 № 19.3-32/27 вказує на те, що для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, зокрема кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник — юридична особа, та про власника істотної участі засновника юридичної особи, якщо засновник — юридична особа, представник юридичної особи має подати державному реєстратору реєстраційну картку «Форма 4», яка затверджена наказом Мін’юсту від 14.10.2011 № 3178/5. При цьому Мін’юст вказує, що «положеннями Закону про реєстрацію не встановлено вимоги щодо подання державному реєстратору будь-яких підтверджуючих документів».

Отже, представник юридичної особи має самостійно визначати, яку інформацію слід вносити в реєстраційну картку «Форма 4» та не перейматися тим, як підтвердити внесену ним у цю картку інформацію.

Із наведеної вище вимоги Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» слідує, що інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи є інформацією про одного такого власника (контролера). Цей термін застосовується в однині.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII кінцевий бенефіціарний власник (контролер) — це фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом:

• реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування;
• вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління;
• прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі. При цьому кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права.

Зазначені шляхи вказують на те, як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) може здійснювати саме вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи. Здійснювати вирішальний вплив означає вчиняти дії, які впливають на остаточні рішення юридичної особи. Тобто волевиявлення юридичної особи у формі того чи іншого рішення є наслідком волевиявлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Якщо ж це волевиявлення обмежене волевиявленням іншої особи, то говорити про те, що особа, чиє волевиявлення є обмеженими, є кінцевим бенефіціарним власником (контролером), немає сенсу, адже така особа вже не може самостійно приймати рішення.

Отже, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) може бути лише та особа, чий вплив на рішення юридичної особи залежать виключно від неї. Якщо ж на рішення впливають дві фізичні особи, але жодна з них не може самостійно незалежно від іншої здійснювати такий вплив, то ці особи не набувають ознак кінцевого бенефіціарного власника (контролера).

.