Один наш молодий працівник, посилаючись на думку більш досвідченого, стверджував, що працювати в Україні, сплачуючи усі податки, неможливо. На моє питання про те, чому він так вважає, відповідь була простою: «Я вірю більш досвідченому партнеру».

Інший молодий працівник за дорученням того ж самого досвідченого партнера підготував адвокатський висновок, який потім цим досвідченим партнером був істотно допрацьований. Молодий працівник не лише заявив про те, що на його думку, його проект є конструктивнішим та ефективнішим, а й пояснив, чому він так вважає. І дійсно так воно й було.

Виходить, що перший молодий працівник керувався думкою досвідченого партнера, а другий – своєю власною. Перший приносить свій розум у жертву розумові іншого, а другий – не жертвує власним розумом, робить те, що йому підказує власний розум, залишається собою, а не копіює іншого, хай навіть більш досвідченого партнера.

Як на мене, у цьому й полягає суть другої заповіді Божої: «Не сотвори собі кумира». Створивши собі кумира, у будь-якому обличчі чи особі, ми відмовляємося мислити самостійно. Більше того ми відмовляємося від Бога, який дав нам розум для того, аби ми ним користувалися. Довірившись розумові іншого, ми перестаємо бути собою, припиняємо використовувати власний розум.

Отже, «Не сотвори собі кумира» означає: «Залишайся собою, поважай себе, люби Бога у собі та не нехтуй Ним. Мисли сам».

Бажаю Вам позбутися усіх авторитетів, крім себе!