Коли закінчуємо з Клієнтом якесь питання, особливо якщо воно пов’язане з конфліктом, Клієнт дякує мені. Зазвичай я відповідаю: «Вам ДЯКУЮ!!!». І кажу це відверто.
Клієнт, вважаючи, що я просто намагаюся бути чемним, запитує: «А мені за що?».
Пояснюю: Клієнтові я дякую за те, що:
- Отримав від нього і відпрацював цікаве замовлення, мав нагоду робити щось цікаве мені.
- Набув при цьому професійного досвіду, який мені потрібен.
- Отримав оплату за те, що отримав раніше (див.пп.1-2).
А якщо цей Клієнт ще й має відоме ім’я, то я отримав репутацію та імідж адвоката, який успішно допоміг відомому Клієнтові, та в результаті можливість бути рекомендованим ним іншим Клієнтам.
Загалом, від Клієнта я отримую більше, аніж віддаю. Тому й дякую.
Так, я усе ж таки допоміг Клієнтові. Але ж допомагаючи, я робив те, що мені самому подобається, отримував задоволення. Тому й дякую.
Та чи цікаво було би Клієнтові користуватися послугами адвоката, який би приймав подяку, а не дякував сам?