Чи варто витрачати життя на роботу, яка не подобається?

Вітаю Вас,

чомусь гадаю, що цей мій лист з цими моїми усвідомленнями «зачепить» далеко не усіх. Хтось від нього відмахнеться, як від дурниці, а хтось замислиться. Вирішуйте самі.

Якось на дні народження одного друга, промовляючи побажання йому, Володимир Віталійович Чеповий сказав: «Світ створили майстри. А у майстрів немає конкурентів». При цьому пояснив, що конкурентів немає не тому, що майстер усіх переміг, обійшов, перегнав. А тому, що у процесі творення, майстер про конкурентів навіть не згадує. Вони для нього просто не існують, на його процес творення вони не впливають.

Маю нагоду щороку спостерігати студентів, яким викладаю право. Більшість з них впевнені у тому, що, отримавши диплом юриста, вони шукатимуть і знайдуть роботу. Комусь більше повезе із зарплатою, комусь менше. А далі кар’єра і зростання доходу разом із досвідом. І дуже мало хто з них шукає в собі талант творця, людини, яка зможе творити, не звертаючи увагу на тих, хто вважає її конкурентом. Усі готуються до жорсткої конкурентної боротьби за виживання. Бо так усі живуть. Більшість, принаймні.

Але ж відомо, що «прогрес і культура людства є не продуктом більшості, а навпаки – продуктом виключно геніальності і активності особистості» (відомий автор). Більшість – це та частина людства, яка здатна на те, щоб йти відомим їй і більшості шляхом: школа, університет, робота за «хорошу» зарплату, пенсія… І нічого більшого. Це та частина людства, для якої понеділок – день важкий, а п’ятниця – найкращий день тижня, тому що завтра на роботу не треба.

«Для того, щоб щось винайти чи створити недостатньо забитих у голову знань, для цього потрібен талант. Однак цьому люди чомусь не надають належного, вони вважають, що хороших оцінок достатньо» (той самий відомий автор).

Кажуть, що талант має кожен з нас. Варто лиш добре його у собі пошукати. Забути на якийсь час про роботу, якою не хочеться займатися, і пошукати в собі талант. Знайти те, що зробить роботу улюбленою настільки, що понеділок стане найкращим днем тижня, бо в цей день можна продовжити те, що довелося перервати у п’ятницю. Як Мартін Іден, який лягав спати з єдиною думкою: проснутися якнайшвидше, щоб продовжити писати.

«…вся діяльність є діяльність творча, якщо її здійснює мислячий розум, і ніяка діяльність не може бути творчою, якщо нею займається дурень, який у байдужому заціпенінні повторює одні й ті дії, яким його навчили інші» (Айн Ренд). Творчий розум вчить інших своїми діями, а не повторює механічно чужі рухи. Адже будь-що нове, будь-який винахід, будь-яке відкриття – усе це те, чого раніше ніхто не бачив і не знав. Тому для створення нового необхідно не повторювати вже відоме. Треба набратися сміливості стати майстром, людиною, яка творить, не звертаючи уваги на тих, хто вважає її своїм конкурентом. Та й які можуть бути конкуренти у того, хто творить?

Конфуцій колись сказав: «оберіть собі роботу до душі і вам не доведеться працювати жодного дня у своєму житті».

А якщо тримає страх не заробити, то варто дослухатися поради Марка Твена: «що більше задоволення приносить робота, то вище вона оплачується».

Тож просто замисліться над тим, чи варто витрачати життя на роботу, яка не подобається, лише тому, що вона обіцяє заробіток? Чи може краще стати майстром, який не звертає уваги на конкурентів?