Автотранспортні вантажоперевезення: облікові, юридичні та страхові аспекти. Збірник систематизованого законодавства № 4 (квітень 2017 р.) стор. 13-16.

Бути фахівцем одночасно у кількох галузях можна, але не усім це вдається. Якось я пояснював німцю наш пострадянський стереотип про те, що справжній чоловік має уміти і цвяхи в стінку забивати, і електропроводку лагодити, і унітази ремонтувати, і плитку класти… Німець мені сказав, що у них в Німеччині є інший стереотип: справжній чоловік має вміти заробити гроші на тому, у чому він є справжнім фахівцем, і оплатити роботу іншого справжнього фахівця, який професійно заб’є цвяхи, полагодить електропроводку, відремонтує унітаз, покладе плитку… Логіка такого стереотипу в тому, що усі такі справи роблять фахівці на високому професійному рівні, а значить і якість виходить високою.

Та хіба у когось є сумніви щодо німецької якості?

А тепер уявіть собі плитку в санвузлі, покладену найкращим адвокатом країни.

Якось один підприємець розповідав про свій досвід. Він, що займається торгівлею, будував два аналогічних об’єкти нерухомості. Будівництво одного об’єкта контролював сам, а контроль за будівництвом іншого доручив фірмі, яка на такому контролі спеціалізується. За 10% від кошторисної вартості. Думав такий підприємець, що на першому об’єкті зекономить 10%, а вийшло, що зекономив саме на другому. Та ще й часу і нервів витратив немало. І якість першого об’єкта виявилась не такою високою, як другого. Не варто, мабуть, казати, яким буде рішення цього підприємця, коли він вирішить будувати в майбутньому ще щось.

Коли мова йде про звичайне перевезення меблів, то можна це зробити й самому, попросивши сусіда допомогти винести та завантажити меблі у фургон. Однак навіть у такому випадку найняти фахівців, які ці меблі розберуть, спакують, перевезуть, занесуть і складуть у потрібному місці, буде набагато ефективніше і безпечніше для вашого здоров’я і самих меблів.

Транспортна експедиція – це діяльність фахівців у сфері організації перевезень. Саме фахівців.

Відносини транспортного експедирування.

Окремим новим видом договору, пов’язаного з перевезенням єдоговір транспортного експедирування. Саме «пов’язаного» з перевезенням. «Пов’язаність» у цьому разі пояснюється тим, що за цим договором надаються послуги не з перевезення, а послуги з організації перевезень.

Задоговором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних із перевезенням вантажу. Тобто між перевізником та власником вантажу виникає посередник, який професійно організує сам процес перевезення. Хоча в результаті замовник отримує у результаті саме перевезення.

Спеціальним нормативним актом у сфері відносин щодо транспортного експедирування є Закон «Про транспортно-експедиторську діяльність» від1.07.2004 № 1955-IV (далі – Закон № 1955).

Слід мати на увазі, що функції експедитора може виконувати не лише посередник, а й сам перевізник. У цьому разі укладається так званий змішаний договір, що містить як елементи договору перевезення, так і договору транспортного експедирування. Такі послуги часто надаються логістичними компаніями виробникам продукції, коли така продукція розвозиться великій кількості покупців перевізником.

Транспортно-експедиторська діяльність–це підприємницька діяльність, яка охоплює надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. При цьому транспортно-експедиторська послугаохоплює організацію та забезпеченнятаких перевезеньза договором транспортного експедирування.

Учасниками транспортно-експедиторської діяльності –є клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об’єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів. Зважаючи на коло учасників такої діяльності, слід дійти висновку про те, що вона є значно ширшою аніж просто перевезення.

Окрім ЦКУ та Закону № 1955, транспортно-експедиторська діяльність регулюється Господарським кодексом України (далі – ГКУ), законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів»,транспортними кодексами та статутами, а також іншими законами та нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Суть експедиторської діяльності полягає не у перевезенні, хоча клієнта цікавить саме це, а у організації такого перевезення. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. При цьому згідно із ст.1 Закону № 1955клієнтами експедитора є споживачі послуг експедитора (юридичні або фізичні особи), які за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від їх імені, доручають експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачують їх, включаючи плату експедитору.

Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб’єкти господарювання. Законодавець не вимагає отримання ліцензії на транспортно-експедиційні послуги, мабуть вважаючи достатнім те, що відповідно до п.24 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»від 2.03.2015 № 222-VIII ліцензування підлягають перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

У постанові від 22.03.2010 № 17/307-09Вищий господарський суд України зазначив, що для визнання договору транспортногоекспедирування недійсним у зв’язку з відсутністю у експедитора ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, господарський суд має встановити, чи є згідно з договором надання даних послуг (послуг перевезення)обов’язкомсаме експедитора.

Щось на кшталт ліцензування пропонується у проекті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання зобов’язань експедиторами» від 3.07.2015за № 2275а, (внесений народним депутатом України О. Кужель). Відповідно до цього законопроекту планується ведення та оприлюднення на офіційному веб-сайті спеціального органу переліку експедиторів, що надають транспортно-експедиторські послуги на автомобільному транспорті. Для включення до такого переліку експедиторна підтвердження здатності виконувати свої господарські зобов’язання повинен буде надати фінансову звітність або документи, що підтверджують наявність основних засобів, необтяжених зобов’язаннями, оборотних та фінансових активів на суму 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьомусуб’єктамгосподарювання, які не включені до зазначеного переліку, планується заборонити надавати транспортно-експедиторські послуги на автомобільному транспорті.

Договір транспортного експедирування.

Цей договір укладається в письмовій формі. До того ж у випадках, коли умовами договору передбачено вчинення експедитором дій від імені клієнта, такий клієнт має видати експедиторові довіреність, що свідчить про посередницький характер діяльності експедитора.

Як відомо зміст договору складають його умови, які можуть бути обов’язковими для того, щоб договір вважався укладеним (це істотні умови договору), так і не обов’язковими (звичайні та випадкові умови).

Істотними умовами договору транспортного експедируванняєвідомості про сторони договору, які відрізняються в залежності від правового статусу особи. Так для юридичних осіб – резидентівУкраїни такими відомостями є найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в ЄДРПОУ. Для юридичних осіб – нерезидентівУкраїни такими відомостями є найменування, місцезнаходження та держава, де зареєстровано таку особу.

Для фізичних осіб – громадянУкраїни: прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб – платниківподатків та інших обов’язкових платежів, а для іноземців та осіб без громадянства – прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), адреса місця проживання за межами України.

Окрім відомостей про сторони експедиторського договору Закон № 1955 до істотних його умов відносить вид послуги експедитора;вид та найменування вантажу; права та обов’язки сторін; їх відповідальність; розмір плати експедитору та порядок розрахунків;пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору.Як і в загальному випадку щодо будь-якого договору істотними умовами експедиторського договору є істотні умови, вказані у Законі № 1955, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо транспортно-експедиторські послуги експедитором клієнтові надаються на регулярній основі, тобто систематично, сторони вправі укласти довгостроковий (генеральний) договір транспортного експедирування.

Оскільки експедитор при наданні послуг виступає як посередник, то у разі залучення ним до виконання зобов’язаньіншої особи у відносинах з такою експедитор може виступати як від свого імені (подібно до комісіонера) або від імені клієнта (як повірений). Така альтернативамає бути врегульована у договорі між експедитором і клієнтом.

Експедитор, який має великий обсяг замовлень може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач. Наприклад, коли виробники передають свою продукцію експедиторові, який спеціалізується на організації перевезень продукції якогось виду (риби, морозива, кондитерських виробів, транспортних засобів…), а експедитор з метою економії витрат клієнтів наймає одного перевізника, який перевозить продукцію різних клієнтів одним транспортним засобом, тобто разом. Щось подібне до того, як працюють підприємства поштової служби.

Оплата експедиторських послуг та первинна документація.

За належне виконання договору транспортного експедирування клієнт сплачує експедиторові відповідну плату, яка сплачується окремо від компенсації витрат такого експедитора.Окремо компенсуються, не включаються в плату експедитору витратина оплату:

• послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування,
• зборів (обов’язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Зазначені витрати мають бути підтверджені документально суб’єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Такими документами мають бути рахунки, накладні, товаро-транспортні накладні тощо.У міжнародному сполученні товаро-транспортними документами можуть бути:

• авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);
• міжнародна автомобільна накладна (CMR);
• накладна СМГС (накладна УМВС);
• коносамент (Bill of Lading);
• накладна ЦІМ (CIM);
• вантажна відомість (Cargo Manifest);
• інші документи, визначені законами України.

Ці документи повинні бути складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні, у формі єдиного транспортного документу або комплекту документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

У постановівід 24.02.2016 у справі № 922/1263/13 ВСУ погодився з думкою Вищого господарського суду України про те, що доказом надання експедитором послуги з перевезення є єдиний транспортний документ або комплект документів, які відображають шлях прямування вантажу, а підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб’єктами господарювання, які залучалися до виконання договору транспортного обслуговування. При цьому ВХСУ визнав належним і допустимим доказом надання послуги експедитором відомість надання спеціалізованих вагонів для перевезення вантажів із зазначенням кількості, номерів і типів спеціалізованих вагонів для перевезення вантажів, зазначених у відомості надання вагонів за договором із третьою особою.

Цікаві права та обов’язки сторін.

Права експедитора і клієнта перелічені у ст.10 Закону № 1955. Серед цікавих і корисних слід виділити право експедитора відступати від вказівок клієнта в порядку, передбаченому договором транспортного експедирування. Це означає, що експедитор, хоча й отримує від клієнта вказівки щодо організації перевезення, проте має право, якфахівець, вчиняти ефективніші на його думку дії, аніж ті, які клієнт вказав йому. Експедитор має право на відшкодування не лише погоджених з клієнтом витрат, а й додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта, і якщо обсяг (саме обсяг, а не точний їх перелік) таких можливих додаткових витрат був заздалегідь з клієнтом погоджений.

Якщо клієнт не оплачує експедиторові плату за його послуги та не відшкодовує витрати, останній має право притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати платиі відшкодування витрат.

До цікавих прав клієнта Закон № 1955 відносить його право визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту, а також вимагати від експедитора надання інформації про хід перевезення вантажу;змінювати маршрут доставки вантажу і кінцевого вантажоодержувача, завчасно повідомивши про це експедитора, з відшкодуванням витрат на зміну маршруту відповідно до договору транспортного експедирування.

Ст.316 ГКУ містить перелік додаткових послуг, що надаються експедитором за договором транспортного експедирування. Такими послугами можуть бути перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо. Цей перелік додаткових послугсвідчить про те, що експедиторська діяльністьє досить специфічною і впоратися з нею не фахівцю досить складно. Тож клієнт перекладає на плечі експедитора і оплачує йому не такі послуги, які клієнт виконувати не хоче, а такі, які він виконати іноді навіть не може, або ж виконання яких вимагає від клієнта занадто великих зусиль і витрат.

Деякі аспекти відповідальності експедитора.

Зазначаючи, що експедиторські послуги в частині організації перевезень є посередницькими, законодавець передбачає певне розмежування відповідальності експедитора та перевізника. І таке розмежування знаходить своє відображенняв судовій практиці.

Так, у постанові ВГСУ від11.06.2013 у справі № 48/644-31/269-16/263-2012 зазначено, що ст.924 ЦКУ відповідальність за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, покладена на перевізника, якщо він не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Така ж відповідальність передбачена у ч. 1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева 19.05.56 року).

Враховуючи ці норми права, ВГСУ дійшов висновку про те, що збитки від знищення вантажу усправі виникли з правовідносин перевезення вантажу, а не з відносин транспортного експедирування. Підставою для такого висновку ставдоговір доручення, яким не передбачено покладення на відповідача функцій перевізника, доставки вантажу в пункт призначення та видачі його одержувачу, а лише організацію перевезення.

Аналогічна точка зору (алез іншого боку і глибше обґрунтована) викладена в постанові ВГСУ від 24.02.2010 № 11/237. Так суд дійшов висновку, що«права та обов’язки перевізника і експедитора є самостійними».

Спірвиник з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, а псування вантажу відбулось на території іноземної держави. Отже на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (Женева, 19.05.56 р).Згідно з ч.1 ст.17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Право на відшкодування збитків належить власнику або особі, яка володіє іншим, передбаченим законом, правом на вантаж.Господарськими судами встановлено, що позивач згідно з договором транспортного експедирування (комісії), є комісіонером, який залучив до виконання договірних зобов’язань перевізника.Отже, позивач не є власником вантажу та не володіє іншим речовим правом на вантаж, а тому заявлені до стягнення збитки нанесені йому бути не могли. Такий позов має право заявити власник вантажу, яким є клієнт за договором транспортного експедирування.

Резюме:

1. Договір транспортного експедирування за своєю правовою суттю є посередницьким договором, за яким експедитор може надавати лише послуги з організації перевезень, або ці ж послуги у поєднанні з послугами перевезення.
2. У другому випадку експедитор повинен отримати ліцензію на здійснення перевезень.
3. Здійснюючи перевезення власними силами, експедитор несе відповідальність за збереження вантажу.
4. У разі укладення експедитором договору на здійснення перевезенняз перевізником, останній несе відповідальність за збереження вантажу, а пред’явити йому вимогу на відшкодування збитків у разі пошкодження чи втрати вантажу може клієнт, а не експедитор.