Опубліковано в журналі “Головбух” № 22 (789), 11 червня 2012 р. (стор. 36-37)

Відповідь: Товарному знакові (далі – ТЗ) чинне законодавство відводить два поняття:

• Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. № 3689-XII (далі – Закон) знак – це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб;
• Відповідно до ст.492 Цивільного кодексу України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Користуватися ТЗ можна на підставі правовстановлюючого документу, яким може бути:

• свідоцтво України на знак для товарів і послуг. Відповідно до ст.5 Закону свідоцтвом засвідчується право власності на ТЗ.  При цьому зареєстрованим ТЗ вважається знак, на який видано таке свідоцтво. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності (таким органом є Державний департамент інтелектуальної власності України) і продовжується цим органом за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 Закону. Власник ТЗ може його використовувати самостійно шляхом:
  • нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
  • застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;
  • застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
• договір на придбання ТЗ. Відповідно до ч. 7 ст.16 Закону власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору;
• ліцензійний договір (ліцензія). Відповідно до ч. 8 ст.16 Закону власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Витратами на виготовлення ТЗ є витрати, пов’язані із створенням самого ТЗ, його дизайну, оплатою послуг виготовлювачів ТЗ, оплатою послуг патентного повіреного, пов’язаних з оформленням та поданням заявки на реєстрацію ТЗ.

Витратами на придбання ТЗ можуть бути витрати, понесені у зв’язку з укладенням договору на придбання права власності на ТЗ.

Відповідно до пп.140.1.2. ст.140 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до складу «податкових» витрат відносяться витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Відповідно до пп.145.1.1. ст.145 ПКУ витрати на створення/придбання ТЗ підлягають амортизації у складі групи 3 НМА. Амортизуються такі витрати протягом строку дії права використання ТЗ відповідно до правовстановлюючого документа. При цьому якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк становить 10 років безперервної експлуатації. 

Виключення з правила про амортизацію витрат на придбання ТЗ складають витрати, які визнаються роялті. Відповідно до пп.14.1.225. ст.14 ПКУ роялті – це будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Таким чином, витрати на придбання чи виготовлення ТЗ підлягають амортизації протягом строку дії права використання ТЗ відповідно до правовстановлюючого документа. Якщо такий строк не встановлено, він вважається рівним 10 рокам.

У випадку коли витрати на придбання ТЗ мають ознаки роялті, вони включаються до «податкових» витрат того періоду, у якому були понесені.