Ж-л “Агро PRO”, № 21 Листопад/2017, стор. 18-21.

Що відбувається?

 

Протягом останніх кількох років у банківській системі відбувається так званий «банкопад», і вже близько сотні українських банків потрапили у його лавину. І стверджувати, що більшість з них там опинилася внаслідок дій виключно банківського менеджменту чи власників банку, не буду. Так само не буду стверджувати, що більшість банків «впали» внаслідок дій НБУ або зовнішніх економічних факторів на кшталт світової банківської кризи чи падіння ВВП України.

Але тенденційним наслідком «банкопаду» є той факт, що велика кількість банківських клієнтів опинилася на гачку так званих колекторів, до кола яких слід віднести не лише фінансові установи, що «вчасно» скупили банківські активи (кредити із забезпеченням), а й навіть Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд).

З ним має справу певна кількість добросовісних позичальників, які погасили іпотечні кредити фінансовим установам, що стали правонаступниками збанкрутілих банків. Фонд діє як вправний рейдер, намагаючись довести, що позичальники, які погасили кредит фінансовій установі, залишилися винними ще і йому.

Як на мене, то чітко можна прослідкувати умисел з боку представників Фонду. Адже вони «чемно і ввічливо» чекали, поки позичальники погасять кредити фінансовій установі, які були продані їй банком, і лише потім почали «тиснути» на таких позичальників з метою отримання від них коштів повторно. Мабуть, рейдери від Фонду розраховують на те, що фізичним особам просто забракне коштів на судові витрати та на адвокатів, і вони втомляться відстоювати свої права.

Ще один варіант тиску на позичальників – «зарплатний» проект. Власник зарплатної картки, який забув (тому, що не знав) «закрити» таку картку перед тим, як банк, що її емітував, «впав», тепер винен кругленьку суму за свою забудькуватість. І ця сума складається з не завжди зрозумілих, щомісячних платежів з обслуговування банківської картки, яка задовго до «падіння» банку вже не обслуговувалася, пені, штрафів. Адже невідомо, що можуть придумати «винахідливі» колектори.

Так, наприклад, один клієнт скаржився на колекторів «Дельта-Банку», які вимагають сплатити якусь незрозумілу суму. Ця сума якимось чином набігла через те, що позичальник цього банку повністю погасив кредит на півтора року раніше кінцевого терміну погашення. Усе сталося лише тому, що дострокове погашення відбулося не так, як собі уявляють правильним колектори від «Дельта-Банку». Вони примудрилися нарахувати пеню за передчасне погашення кредиту (на 1,5 року раніше).

 

Юридичні аспекти заміни кредитора

 

Те, що відбувається під час продажу банком кредитів колекторській компанії (ліквідних активів), у праві називається заміною кредитора у зобов’язанні. Таким кредитором може бути будь-яка небанківська фінансова установа, на яку банк «скидає» проблемні чи неліквідні активи або навіть непроблемні і досить ліквідні, коли власники банку «втрачають» над ними контроль.

 

Важливо!
У зобов’язанні як правовідношенні є два суб’єкти, дві сторони: кредитор і боржник (ст. 510 Цивільного кодексу України, далі – ЦКУ). І кредитора, і боржника у зобов’язанні можна замінити. І якщо для заміни боржника потрібна згода кредитора (ст. 520 ЦКУ), то для заміни кредитора згода боржника не потрібна (ст. 516 ЦКУ).

 

Згідно зі ст. 512 ЦКУ однією з підстав заміни кредитора у зобов’язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Якраз та підстава, якою користується банк, відступаючи право вимоги від боржника-позичальника колекторській компанії.

Договір відступлення права вимоги має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. За банківським кредитом, оформленим письмово, договір відступлення права вимоги також укладається в письмовій формі. При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦКУ).

Правовий механізм, який може захистити боржника від неправомірної вимоги нового кредитора, визначено ч. 2 ст. 517 ЦКУ. Банк як первісний кредитор повинен передати колекторській компанії – новому кредиторові – документи, які засвідчують права, що передаються, та важливу інформацію для їх здійснення.

 

Увага!
Боржник має право не виконувати свого обов’язку перед новим кредитором до надання йому доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні. Крім того, боржник має право висувати проти вимоги колекторської компанії (нового кредитора у зобов’язанні) заперечення, які він мав проти банку (первісного кредитора) на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Ст. 518 ЦКУ

Ще один елемент захисту від колекторської компанії – це наявність у кредитному договорі заборони на відступлення права вимоги за ним взагалі, у т. ч. й колекторській компанії. Відповідно до ч. 3 ст. 512 ЦКУ кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором.

 

Укладаючи кредитний договір з банком, коли на карту поставлена нова квартира (новеньке авто), позичальник не тримає в голові варіантів непогашення кредиту чи майбутніх проблем самого банку. Усе виглядає так, ніби жодних неочікуваних подій не має статися. Але, на жаль, на практиці не все так чітко і прогнозовано. Проблеми можуть виникнути як у самого позичальника (згадайте проблеми «валютних» позичальників), так і в банку, який не справився на певному етапі зі своїми фінансовими показниками.

Тож позичальнику варто попіклуватися, щоб при укладанні кредитного договору до нього було включено застереження про заборону банку «продавати» право вимоги за кредитом будь-кому. А виконуючи зобов’язання за кредитним договором перед колекторською компанією, позичальник має право переконатися, що перед ним належний кредитор, та отримати від нього докази такого статусу (ст. 517 ЦКУ).

Якщо ж відступлення банком права вимоги за кредитним договором колекторській компанії відбулося, колектори вдаються до стягнення боргу, застосовуючи не лише і не стільки юридичні інструменти стягнення боргу, як інструменти психологічні.
Юридичний тиск з боку колекторів

 

Юридичні дії колектори можуть здійснювати в межах інструментів юридичного захисту порушених прав кредитора шляхом звернення:

• до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з самого позичальника та з його поручителів;
• з позовом про звернення стягнення на майно позичальника чи майнового поручителя, що в заставі (автомобіль, квартира, земельна ділянка тощо).

Зрозуміло, що такий юридичний тиск створює певний дискомфорт як для самого позичальника, так і для його поручителів (майнових поручителів).

До юридичних механізмів врегулювання ситуації з непогашеним кредитом можна віднести і продаж права вимоги на аукціоні чи шляхом укладення прямого договору. Банки чи колектори можуть запропонувати позичальнику в його особі (чи в особі його родичів, друзів) викупити право вимоги від боржника. У такій ситуації обов’язково слід звернути увагу на особливості оподаткування такої операції.

 

Важливо! Не варто викуповувати свій борг самому ж боржникові, оскільки у цьому разі різниця між номінальною сумою боргу і його викупною вартістю буде вважатися доходом позичальника, з якого потрібно буде сплатити 18% податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) і 1,5% військового збору (далі – ВЗ), виходячи із пп.163.1.2 та пп.1.3 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Якщо таку вимогу «викупить» родич, то дохід у позичальника не виникне, аж доки він не викупить це право вимоги у родича дешевше. Різниця між сумою погашення і сумою викупу родичем кредиту в банку також складатиме оподатковуваний дохід родича, якщо позичальник погасить кредит родичу за умовами кредитного договору чи викупить це право дорожче, ніж за нього раніше заплатив родич. А різниця між номінальною сумою кредиту і ціною викупу в родича буде доходом позичальника, що оподатковується ПДФО і ВЗ.

І прощення боргу також не варіант, оскільки вся сума прощення потрапляє в оподатковуваний дохід позичальника (пп. 164.2.17 ПКУ) з відповідними податковими наслідками.

 

Забути про кредит – оптимальний варіант поведінки позичальника

 

Оптимальний варіант поведінки позичальника і родича, що викупив право вимоги, – залишити кредит непогашеним і забути про нього. При цьому доходу ані в позичальника (кредит непрощений), ані в родича (кредит непогашений) не виникає. Варто лише слідкувати за строком позовної давності і вчасно його продовжувати шляхом укладення додаткової угоди про нові строки погашення або ж шляхом часткового платежу в розмірі бодай 1 грн. Адже перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку (ст. 264 ЦКУ).
Зверніть увагу! Часткове виконання боргу із зазначенням про це в графі «Призначення платежу» є яскравим прикладом визнання позичальником боргу перед кредитором.

 

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 ЦКУ). Майте на увазі, що позовну давність слід відраховувати не з моменту придбання родичем права вимоги від боржника, а з моменту, коли право банку на отримання коштів від боржника було останнім порушено. Адже заміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦКУ).

Зауважу, що викуп права вимоги у банку родичем, який не є фінансовою установою, є правомірним і не суперечить чинному законодавству. На жаль, саме таким чином склалася судова практика.

 

Психологічний тиск

 

До психологічного тиску з боку колекторів варто готуватися, якщо у колекторів немає юридичних важелів, або їх вчинення є неефективним для колекторської компанії.

Найдокучливішими у цьому випадку є регулярні телефонні дзвінки позичальнику і його близьким. Усім, чиї номери телефонів позичальник сам надав банку під час оформлення кредиту, а також усім, чиї номери телефонів колектори знайдуть самі. Протистояти психологічному тиску можна лише сильною психікою. Немає сенсу сваритися з операторами, про щось домовлятися чи запитувати, оскільки їхня мета – вивести вас із психічної рівноваги.

Навіть якщо ви погодитеся оплатити ту суму, яку вам висувають, ви все одно не дізнаєтесь її точного розміру. Як показує досвід, у кожного оператора колекторської компанії (далі – оператора) ця сума буде «своя». Більше того, якщо ви заплатите цю суму в будь-який спосіб, це не гарантує вам спокій. А інформація про таке погашення боргу до оператора, якщо й дійде, то не швидко.

Тому на його запити щодо дати погашення боргу є сенс відповісти: «До кінця тижня/місяця обов’язково сплачу». Це дає шанс не чути про колекторську компанію до кінця тижня. Можна сказати ввічливо: «Лише вчора ввечері сплатив, перевірте, будь ласка». Така відповідь теж усуває розмови на кілька днів.

Можна змінити всі номери телефонів, починаючи з номерів самого позичальника та закінчуючи номерами його «далеких» родичів, тобто всіх, кому теоретично і практично можуть телефонувати з колекторської компанії.

Особливого сенсу ловити операторів колекторської компанії на погрозах немає, оскільки вони таких погроз, зазвичай, не допускають, бо навчені спеціальними «тренерами». Усі їхні погрози обмежуються виключно правовими діями: зверненням до суду, державних виконавців тощо. Пляшки із запальною сумішшю у вікно чи вінки з цвинтаря, як це роблять колекторські компанії сусідньої зі сходу держави, українські колектори поки що не застосовують або застосовують не так часто.

А от якщо вам усе ж погрожують, то цей факт слід зафіксувати належними і допустимими доказами. Належність доказу означає, що він має підтверджувати факт погрози саме вам чи члену вашої родини, чи вашому знайомому через ваш нібито борг перед колекторською компанією (ст.85 Кримінального процесуального кодексу України, далі – КПКУ). Будь-яка інша погроза не відноситиметься до погроз, пов’язаних зі стягненням боргу.

Допустимість – дещо складніша вимога до доказу. Нагадаю, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПКУ (ст. 86 КПКУ). Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень і посиланні суду при ухваленні судового рішення. Проте свою інформативну функцію такий доказ не втрачає і може бути використаний не як доказ, а як потрібна інформація.

Так, якщо аудіозапис буде отриманий не в межах, окреслених КПКУ, то доказом у суді він навряд чи буде. Але підставою для подання заяви слідчим органам для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань він точно може слугувати. А вже при відкритому кримінальному провадженні, посилаючись, наприклад, на ст. 256 КПКУ (використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у доказуванні), слідчі можуть здійснювати аудіозапис погроз від колекторів, який буде використаний у суді як доказ.

 

Алгоритм спілкування з колекторами

 

Дієвим алгоритмом спілкування з колекторами, які «перегнули палку», є:

• ігнорування їхніх дзвінків і звернень допоки це є можливим;
• зміна власних телефонних номерів та номерів родичів і друзів, щоб убезпечити їх від телефонних дзвінків;
• звернення до правоохоронних органів із заявою про внесення відомостей до ЄДРДР і, вже в межах кримінальної справи, фіксація таких погроз, коли відчуватимете реальну загрозу життю і здоров’ю.

Найголовніше – це тримати себе у стані психологічної рівноваги, аби не накоїти того, за що потім собі ж і докорятимете.