Гадаю, що більшість людей залежить від суспільства і воно на нас впливає дещо більше, ніж ми на нього. Але це не причина, з таким впливом миритися для тих, хто миритися не хоче. Цілком миролюбиво та доброзичливо ставлюся до людей, які згодні на 100% віддатися впливу на них суспільства, але сам не хочу цього. Хоча й виходить іноді. Наприклад, коли я купую взуття, яке мені подобається, є ймовірність, що воно виявиться модним. Але купувати його тому, що воно модне, я не стану. Гадаю, що ми повинні розуміти причини та мету наших вчинків та нашої поведінки, а не просто чинити щось, не розуміючи, для чого. Досить часто на питання про причину якогось вчинку чую відповідь: “Тому що так роблять усі”.
Як на мене, то немає сенсу вчиняти так, як роблять усі, лише з тієї причини, що так роблять усі. Якщо ми вчинятимемо так, як це роблять усі, то й результат нашого життя буде такий, як у всіх: 54,5 роки середній вік українця (не вірите, сходіть на цвинтар та почитайте на могилах дати); матимемо середній дохід українця, який хіба що убереже нас від голодної смерті; ходитимемо на роботу за грошима, а не за враженнями та задоволенням, та й матимемо у кращому випадку гроші, але й тих не багато…
Хочете жити як усі? Живіть. Не хочете такого життя, то не живіть так, як це роблять усі.
Але говорячи про те, щоб не бути таким як усі, я маю на увазі нашу з Вами сутність, а не зовнішню поведінку. Адже слово “ бути ” не означає проявляти себе. Навпаки, суспільство, що нас оточує, має право на нашу повагу, на нашу терпимість до нього. Якщо виставлятимемо напоказ те, що ми не такі, як усі і поводимося не так, як усі, то дорікатимемо суспільству через його недосконалість. Угадайте, яку реакцію отримаємо від суспільства.
Досить того, що коли ми будемо не такі, як усі, то це наше буття й саме прориватиметься назовні. Але у цьому разі такий зовнішній прояв нашого буття буде його наслідком, а не метою. Якщо ж матимемо за мету, видаватися не такими як усі, то матимемо результат, який навряд чи нас задовольнить.
То ж хочу Вам побажати (тим, хто цього хоче) бути, а не видаватися, не такими як усі. Та отримати задоволення від життя, а не просто поставити пташку у графі “Дожив до смерті”.
Порада від Сенеки: «Больше стойкости в том, чтобы оставаться трезвым, когда весь народ перепился до рвоты, больше умеренности в том, чтобы, не смешиваясь со всеми, не выделяться и не составлять исключения и делать то же самое, что все, но иначе».