Опубліковано в журналі “Головбух” № 27 (794), 23 липня 2012 р. (стор. 37-38)
Запитання: Як відобразити в обліку підприємства витрати на придбання права використання товарного знака строком на 2 роки?
Відповідь: Товарний знак, або знак на товари і послуги (далі – ТЗ) відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. № 3689-XII (далі – Закон) – це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Відповідно ж до ст.492 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Користуватися ТЗ протягом двох років можна на підставі ліцензійного договору (ліцензії). Відповідно до ч. 8 ст.16 Закону власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Відповідно до ст. 1109 ЦКУ у ліцензійному договорі визначаються, окрім інших умов, розмір, порядок і строки виплати плати за використання об’єкта права інтелектуальної власності. Тобто в даному випадку йдеться не про витрати на придбання ТЗ, а про витрати, пов’язані з користуванням ТЗ.
Відповідно до пп.140.1.2. ст.140 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до складу «податкових» витрат відносяться витрати з нарахування роялті. Згідно з пп.14.1.225. ст.14 ПКУ роялті – це будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Витрати на оплату права користування ТЗ враховуються у складі податкових витрат подвійного призначення згідно із п.140.1.2. ст.40 ПКУ. До складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь:
1) нерезидента (крім деяких виключень) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов:
- особа, на користь якої нараховуються роялті, є нерезидентом, що має офшорний статус відповідно до ПКУ;
- особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам;
- роялті виплачуються щодо об’єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України;
- особа, на користь якої нараховуються роялті, не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої вона є;
2) юридичної особи, яка відповідно до ст.154 ПКУ звільнена від сплати податку на прибуток підприємств;
3) особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються ПДФО.
При виплаті роялті іншим особам такі витрати враховуються у складі податкових витрат у повному обсязі.