Вітаю Вас!

Сьогодні про ВИХОВАННЯ. Виховання у широкому значенні цього слова. Усі ми когось виховуємо, навіть тоді, коли не ставимо це за мету. І ті, кого ми виховуємо, – не лише наші діти, а й усі, хто нас оточує удома, на роботі… Нам здається, що ми просто живемо і нікого нічому не вчимо. Але ж наше просте життя – це те, що можуть бачити інші, усвідомлювати, оцінювати, переймати. І що більше вони переймають від нас, то більше ми для них значимо. Що більше діти беруть від батьків, то більше ці батьки для них є, тобто означають чи просто існують у їхніх очах. Що більше працівник, підлеглий стає подібним до керівника, то більше цей керівник для такого підлеглого значить. От і виходить: ВИХОВУВАТИ – ОЗНАЧАЄ ПРАЦЮВАТИ НАД СОБОЮ.

У мене є один мій однокласник, який ледве закінчив школу з найнижчими оцінками. Він чомусь ніяк не може второпати, чому його донька не чує його, коли він говорить їй, що вона повинна стати відмінником. А інший мій знайомий, що проводить усі вечори на дивані перед телевізором, ніяк не збагне, чому його син не підтягується у цей час і такий слабкий. Отже, ВИХОВУВАТИ КОГОСЬ – ЦЕ ПЕРШ ЗА ВСЕ, ПРАЦЮВАТИ НАД СОБОЮ. Григорій Планчак вважав що не ми виховуємо дітей, а Господь Бог виховує нас через наших дітей. Ми станемо добрими вихователями, керівниками лише тоді, коли самі будемо робити на “відмінно” те, чому вчимо інших. Коли наше життя стане взірцем для оточуючих. Тож пропоную розпочати з себе самого!

І на завершення думка від святого Григорія Богослова: «Или вовсе не учи, или учи доброю жизнию. Иначе будешь одною рукою притягивать, а другою отталкивать. Меньше потребуется слов, если делаешь, что должно. Живописец больше учит своими картинами». А поки що хочу Вам побажати стати тим, хто вміє навчити інших!!!

Олександр Єфімов