До Одеського апеляційного адміністративного суду
65026, м. Одеса, вул. Грецька, 44
через Херсонський окружний адміністративний суд
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66
Позивач: Фізична особа-підприємець
(скаржник) ПІБ
Місце проживання фізичної особи-підприємця:
70000, м. _________, вул. ________, буд.__
Ідентифікаційний номер: __________
Свідоцтво про державну реєстрацію ФОП
Серія ___ № ______
Номер запису в ЄДР: _ ___ ___ ____ ______
тел.: (05500) 5-00-00
адрес електронної пошти: відсутній
Відповідач: Державна податкова інспекція у ______
районі ________ області
Місцезнаходження:
70000, м. _____, вул. _____, буд.__
тел.: (05500) 5-00-00
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.01.2011 р. у справі № 2-а-0000/00/0000
Херсонським окружним адміністративним судом було прийнято Постанову від 01.01.2011 р., якою Фізичній особі-підприємцю (далі – Позивач) відмовлено у задоволенні позовних вимог до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області (далі – Відповідач) про визнання рішення Відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.01.2011 р. № 0000000001 (далі – Рішення ДПІ про застосування штрафних санкцій) протиправним та його скасування.
Рішенням ДПІ про застосування штрафних санкцій зазначено про порушення Позивачем п.2.6. Постанови правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті України» (далі – Положення № 637). У зв’язку з цим до Позивача було застосовано штрафну (фінансову) санкцію передбачену Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95 у розмірі 22 500,00 грн. за не оприбуткування готівки Позивачем, яке, на думку Відповідача, відбулось внаслідок не внесення запису про отримання 4 500,00 грн. до книги обліку доходів і витрат Позивача на дату виписки видаткової накладної від 21.06.2008 р. № __________. Такий висновок Відповідача, у свою чергу, підтримано адміністративним судом першої інстанції, про що зазначено у Постанові.
Позивач не згоден із прийнятою Постановою, оскільки місцевим адміністративним судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а також не у повній мірі досліджені всі обставини справи.
Позивач є суб’єктом підприємницької діяльності – платником єдиного податку, який діє у відповідності до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98 (далі – Указ № 727), а отже повинен вести та вів Книгу обліку доходів та витрат. У відповідності до п.8 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» від 29.10.1999 р. № 599 (далі – Наказ ДПАУ № 599), для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. № 12. При цьому обов’язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий доход». У свою чергу, діяльність Позивача підпадає під дію п.6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, що позбавляє останнього від застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок. Як визначено у Листі Держкомпідприємництва «Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до суб’єктів господарювання – платників єдиного податку» від 04.05.2010 р. № 5688, платники єдиного податку при продажу товарів (наданні послуг) згідно із п.6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР звільнені від обов’язку застосування реєстраторів розрахункових операцій і розрахункових книжок, за умови ведення такими суб’єктами Книги обліку доходів та витрат. Зазначене підтверджує те, що Книга обліку доходів та витрат є єдиною, визначеною до ведення фізичній особі-підприємцю, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування – інших книг, зокрема, касової книги, зазначений суб’єкт господарювання вести не повинен.
Оскільки Позивач зобов’язаний вести лише Книгу обліку доходів та витрат, то і оприбуткування готівки він повинен здійснювати відповідним чином – простим записом у графу цієї книги «сума виручки (доходу)». Тож доказом не оприбуткування готівки Позивачем може бути відповідний документ встановленої форми, який свідчить про отримання готівки останнім та відсутність відповідного запису у графі Книги обліку доходів та витрат «сума виручки (доходу)». Таким документом, у відповідності до п.1.2. Положення № 637, може бути лише касовий документ. Касовими документами, у відповідності до того ж Положення № 637, є документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку. Відповідно до п.3.3. Положення № 637 приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. У свою чергу, у Листі Національного банку України «Щодо надання роз’яснення щодо документального оформлення касових операцій фізичною особою – підприємцем» від 22.11.2005 р. № 11-113/3961-11591, висвітлено позицію останнього щодо оформлення касових операцій фізичною особою-підприємцем. Так, НБУ вказує на те, що фізичні особи – підприємці при здійсненні готівкових операцій мають оформлювати їх відповідними касовими документами. При цьому Положенням № 637 встановлено вимогу щодо обов’язкового оформлення готівкових операцій прибутковими та видатковими касовими документами лише для підприємств – юридичних осіб. А отже, фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, не зобов’язані оформляти, зокрема, надходження готівки прибутковим касовим ордером. Такий обов’язок покладено лише на підприємства – юридичних осіб. Тож НБУ приходить до висновку, що фізичні особи – підприємці проводять документальне оформлення касових операцій залежно від виду та специфіки своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів, що поширюються на їх діяльність.
Варто звернути увагу на те, що Видаткова накладна від 21.06.2008 р. № __________, що стала підставою прийняття Рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій, не є касовим документом, а отже і не може свідчити про отримання та не оприбуткування готівки Позивачем. Дана видаткова накладна може бути доказом отримання коштів від покупця лише у тому випадку, коли, за встановленим у Позивача порядком підтвердження коштів в оплату за товар, на такій накладній був би проставлений штамп «ОПЛАЧЕНО». У такому разі дана видаткова накладна підтверджувала би і відпуск товару і отримання коштів на його оплату. Саме ця обставина – відсутність такого штампу «ОПЛАЧЕНО» на видатковій накладній від 21.06.2008 р. № _________ – і була підставою для твердження Позивача у суді про те, що за цією видатковою накладною кошти не надійшли. Такі ситуації – відпуск товару з оплатою його пізніше – не одиничні, враховуючи особистість покупця, яким у даному разі був ревізор районної ДПІ. Таким покупцям Позивач іноді йде назустріч та погоджується отримати оплату за товар пізніше. Отже видаткова накладна від 21.06.2008 р. № _____________ не є належним доказом у справі, так як не підтверджує факту оплати товару, а отже й факту отримання коштів Позивачем у день відпуску товару. Навпаки, відсутність штампу «ОПЛАЧЕНО» на цій видатковій накладній є доказом ненадходження коштів.
У свою чергу, представником Позивача у судовому засіданні, яке відбулося 14.03.2011 р., було додано до матеріалів справи у якості доказу примірник іншої видаткової накладної від __.__.20__ р. № _________, на якій проставлено штамп «ОПЛАЧЕНО» та, яка свідчить про отримання Позивачем готівки саме у день отримання цієї видаткової накладної. Проте, зазначений доказ проігнорований адміністративним судом першої інстанції та про нього ніяким чином не зазначено у Постанові.
Взяття судом до уваги як доказу Видаткової накладної від 21.06.2008 р. № ___________, на якій відсутній штамп «ОПЛАЧЕНО» є порушення ним норм Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV (далі – КАСУ) у частині належності та допустимості доказів.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Як зазначено у ч.1 ст.70 КАСУ, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Таким чином КАСУ встановлено правило належності та допустимості доказів як необхідних умов взяття до уваги того чи іншого доказу при вирішенні справи.
Належністю доказу є об’єктивна можливість цього доказу підтверджувати обставину, факт, що має значення для вирішення справи та стосується її предмету. Відповідно до ст.70 КАСУ належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставиною, яку повинен довести Відповідач, є отримання коштів Позивачем. Видаткова накладна від 21.06.2008 р. № ____________, на якій відсутній штамп «ОПЛАЧЕНО» та, яка взята до уваги судом першої інстанції як доказ факту отримання готівки, де-факто і де-юре підтверджує видачу товару покупцю. Будь-якого підтвердження отримання коштів зазначена видаткова накладна не містить, а отже й не є належним доказом по справі, оскільки до предмета доказування у даному спорі відносить саме факт отримання виручки, а не факт відпуску товару.
Допустимістю доказу є його можливість містити у собі доказову інформацію, тобто його зовнішнє вираження, форма. При цьому, допустимість у широкому розумінні означає, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги (ч.3 ст.70 КАСУ). У вузькому розумінні допустимість доказів означає, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст.70 КАСУ).
У відповідності до ч.2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, Відповідачем, який є суб’єктом владних повноважень, не доведено правомірності свого рішення, яким є Рішення ДПІ про застосування штрафних санкцій, оскільки ним у якості доказу факту отримання Позивачем готівки надано видаткову накладну від 21.06.2008 р. № ___________ на якій відсутній штамп «ОПЛАЧЕНО». Зазначений документ не є належним та допустимим доказом стосовно предмету спору, який адміністративний суд першої інстанції поклав у основу прийнятої ним Постанови від 01.01.2011 р.
На підставі вищевикладеного та керуючись п.1 Указу № 727, п.8 Наказу ДПАУ № 599, п.п.1.2., 3.3. Положення № 637, а також ч.1 ст.69, ч.1, 3, 4 ст.70, ч.2 ст.71, ч.3 ст.159, ч.4 ст.187 КАСУ, –
ПРОШУ:
1. Скасувати Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.01.2011 р. у справі № 2-а-0000/00/0000 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
2. Розглянути справу за присутності Позивача.
3. Судові витрати покласти на Відповідача.
Додатки:
1. Копія видаткової накладної зі штампом «ОПЛАЧЕНО».
2. Доказ сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
09.01.2011 р.
Фізична особа-підприємець _____________ Позивач