«Зелений» тариф на світло, або Сонце світить усім!

Г-та “Бухгалтерія”, № 48 (1295), 29 листопада, 2017, стор. 31-34.

Про енерготехнології замість вступу

Концерни «VOLVO», «Volkswagen», «Audi» вступили у змагання щодо того, хто з них швидше відмовиться від авто на бензині чи солярці. Про «TESLA» навіть мова не йде, вона – лідер (https://www.welt.de/wirtschaft/article169974262/Audi-verabschiedet-sich-bis-2025-vom-reinen-Verbrenner.html). Тож, альтернативні джерела енергії наразі у фаворі.

Україна теж не залишається осторонь цієї гонки. Навіть Закон спеціальний маємо «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 з цікавим номером 555-IV (далі – Закон №555). Так от цей Закон №555 до альтернативних джерел енергії відносить сонячну, вітрову, геотермальну, гідротермальну, аеротермальну, енергію хвиль та припливів, гідроенергію, енергію біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів, та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів. От таке різноманіття енергії, яку люди ще вчаться використовувати наповну. І використання таких видів енергії держава стимулює тим чи іншим чином.

Про використання саме сонячної енергії йтиметься сьогодні.

Сприяння розвитку альтернативної енергетики як екологічно чистої і безпаливної підгалузі енергетики шляхом встановлення «зеленого» тарифу та оплати електростанціям, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії всієї виробленої ними електричної енергії в повному обсязі у грошовій формі, без застосування будь-яких видів заліків погашення заборгованості із розрахунків за електроенергію віднесено до державної політики в електроенергетиці.

Тобто держава закріпила у Законі №575 свою зацікавленість у розвитку цього напрямку виробництва електроенергії. Суть її полягає в тому, що держава зобов’язується купувати електроенергію, вироблену з сонячної енергії, за спеціальним «зеленим» тарифом.

У Законі «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 №2019-VIII навіть спеціальний для цього термін є: «Гарантований покупець». Відповідно до ст.65 вказаного Закону КМУ з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об’єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, за встановленим «зеленим» тарифом, визначає державне підприємство для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.

 

«Зелений» тариф

Термін цей навряд чи хтось не чув раніше, проте мало, хто має чітку уяву, про що ж саме йдеться. Окрім Закону №555 про «зелений» тариф йшлося також у Законі «Про електроенергетику» від 16.10.1997 №575/97-ВР (далі – Закон №575), який вже втратив у цій частинні свою чинність.

Тож, відповідно до ст.1 Закону №555 «зелений» тариф – це спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

«Зелений» тариф на електричну енергію, вироблену з сонячної енергії встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП). Цей тариф відрізняється у залежності від суб’єкта, який виробляє та продає електроенергію. Так, для кожного суб’єкта господарювання, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об’єкта електроенергетики або для кожної черги будівництва електростанції (пускового комплексу) встановлюється окремо.

Що ж до приватних домогосподарств, то для них «зелений» тариф встановлюється єдиним і залежить лише від виду альтернативного джерела енергії. А ще він залежить від періоду, в якому об’єкт електроенергетики уведено в експлуатацію. Так, для приватних домогосподарств постановою НКРЕКП від 29.09.2017 №1186 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію для приватних домогосподарств» передбачено такі тарифи:

 

з 01.04.2013 по 31.12.2014 – 1113,26 коп/кВт·год (без ПДВ);

з 01.01.2015 по 30.06.2015 – 1001,27 коп/кВт·год (без ПДВ);

з 01.07.2015 по 31.12.2015 – 621,82 коп/кВт·год (без ПДВ);

з 01.01.2016 по 31.12.2016 – 590,06 коп/кВт·год (без ПДВ);

з 01.01.2017 по 31.12.2019 року – 561,65 коп/кВт·год (без ПДВ);

з 01.01.2020 по 31.12.2024 року – 504,81 коп/кВт·год (без ПДВ);

з 01.01.2025 по 31.12.2029 року – 449,65 коп/кВт·год (без ПДВ).

 

Слід мати на увазі, що Відповідно до Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб’єктів господарської діяльності та приватних домогосподарств, затвердженого постановою НКРЕКП від 02.11.2012 №1421, зареєстрованого в МЮУ 22.11.2012 за №1957/22269 (далі – Порядок №1421), фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу для суб’єктів господарювання та приватних домогосподарств встановлюється шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно з Законом №575, станом на 01.01.2009 за офіційним валютним курсом НБУ на зазначену дату. Іншими словами, «зелений» тариф «прив’язано» до курсу євро і для періоду з 01.01.2017 до 31.12.2019 1 кВт електроенергії, проданої за «зеленим» тарифом, складає 0,18 євро. При цьому цей тариф для приватних домогосподарств, договір про купівлю-продаж електричної енергії з якими укладено до 31.12.2024, переглядається щоквартально із застосуванням середнього офіційного валютного курсу НБУ за останніх 30 календарних днів, що передують даті засідання НКРЕКП (п.1.7. Порядку №1421). Відповідна формула перерахунку наведена в п.1.8 цього ж Порядку.

Крім того, відповідно до ст.92 Закону №555 для введених в експлуатацію з 01.07.2015 по 31.12.2024 об’єктів електроенергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, до «зеленого» тарифу встановлюється надбавка за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва. Ця надбавка складає від 5% до 10% залежно від рівня використання суб’єктом господарювання на відповідному об’єкті електроенергетики обладнання українського виробництва.

 

Суб’єкти господарювання і приватні домогосподарства

Як вже можна було помітити, Закон №555 не ототожнює суб’єктів господарювання і приватні домогосподарства щодо участі їх виробництві та продажу альтернативної електроенергії з сонця за «зеленим» тарифом.

 

Відмінність 1. Для встановлення «зеленого» тарифу суб’єкт господарювання до відповідної заяви має додати документи, перелік яких значно об’ємніший і за кількістю, і за їх змістом (п.2.1 Порядку №1421). Це, наприклад, пояснювальна записка з детальною інформацією про суб’єкта господарювання (форма власності, установлена потужність та інші характеристики об’єкта електроенергетики); розрахунок собівартості виробництва електричної енергії на об’єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії; обґрунтування статей та елементів витрат собівартості виробництва електричної енергії на об’єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (копії договорів на закупівлю товарів, робіт і послуг, довідку про чисельність персоналу, довідку про балансову вартість основних фондів із розбивкою за групами станом на дату подання заяви щодо встановлення «зеленого» тарифу суб’єкту господарювання); пояснювальна записка до проекту будівництва об’єктів електроенергетики з використанням альтернативних джерел енергії та ін. І це усе може зробити лише той суб’єкт господарювання, який отримав або має намір отримати ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії в установленому законодавством порядку та виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (п.1.2. Порядку №1421).

Приватних домогосподарств, об’єкти електроенергетики (генеруючі установки) яких виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, вимога щодо отримання ліцензії не стосується. Правовий механізм введення в експлуатацію генеруючої установки приватного домогосподарства встановлено розділом ІІ Порядку продажу, обліку та розрахунків за вироблену електричну енергію з альтернативних джерел енергії об’єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, затвердженого постановою НКРЕКП від 27.12.2014 №170, зареєстрованою в МЮУ 26.05.2014 за №539/25316 (далі – Порядок №170).

Відповідно до цього Порядку після встановлення або технічного переоснащення генеруючої установки побутовий споживач письмово повідомляє електропостачальника про це заявою-повідомленням за встановленою формою. При цьому генеруюча установка у приватному домогосподарстві вважається введеною в експлуатацію з дати подання (відправлення) заяви-повідомлення.

На побутового споживача Порядок №170 покладає обов’язок надати електропостачальнику в двох примірниках один із наданих варіантів однолінійної схеми підключення генеруючої установки (генеруючих установок) приватного домогосподарства. У цій схемі побутовий споживач обов’язково має зазначити фактично встановлені елементи устаткування, їх номінальну потужність та місце встановлення.

А далі, як то кажуть, ініціатива за електропостачальником. Він протягом 3-х робочих днів має перевірити відповідність потужності встановленої у приватному домогосподарстві генеруючої установки (генеруючих установок) потужності, яка дозволена до споживання, але в будь-якому разі не перевищувала 30 кВт. Після цього електропостачальник протягом 3-х робочих днів має надати побутовому споживачу рахунок для оплати послуг з улаштування вузла обліку, і після оплати споживачем такого рахунку улаштовути чи виконати реконструкцію вузла обліку протягом 3-х днів у містах та 5-ти днів у сільській місцевості.

Після цього електропостачальник складає акт про збереження пломб та встановлення індикаторів у двох примірниках, один з яких залишається у побутового споживача, надає у двох примірниках для ознайомлення та підписання побутовому споживачу підготовлений та підписаний відповідальною особою електропостачальника договір купівлі-продажу електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства споживача.

Після підписання цього договору купівлі-продажу побутовий споживач повертає електропостачальнику один його примірник і починає постачати/продавати електроенергію за «зеленим» тарифом.

 

Відмінність 2. Відповідно до Порядку №170 побутовий споживач має право встановлювати у своєму приватному домогосподарстві генеруючу установку (генеруючі установки) з дотриманням одночасно двох умов:

  • загальна величина встановленої потужності установок не повинна перевищувати 30 кВт;
  • їх потужність при цьому не повинна перевищувати потужність, дозволену побутовому споживачеві до споживання за договором про користування електричною енергією.

 

Відмінність 3. При цьому на відміну від суб’єкта господарювання побутовий споживач вправі продавати електропостачальнику електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії за «зеленим» тарифом не в повному обсязі, а в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії його приватним домогосподарством. Тобто, якщо генеруюча установка побутового споживача виробила протягом місяця 1000 кВт, а він спожив 500 кВт електроенергії, то електропостачальник зобов’язаний купити всю електроенергію, але оплатити за «зеленим» тарифом – лише різницю між виробленою і спожитою: 1000 – 500 = 500 кВт. Тобто відбувається зарахування не коштів, а кВт. Бо якби відбувалося зарахування коштів, то побутовий споживач отримав би від продажу 1000 х 561,65 коп. = 5 616,50 грн., а заплатив би 500 х 90 коп (чинний тариф) = 450 грн. Тобто різниця на користь споживача склала би 5 166,50 грн.

У разі ж «зарахування» не гривень, а кВт різниця на користь побутового споживача складає 500 х 561,65 коп. = 2 808,25 грн.

 

Відмінність 4. Оподаткування.

Суб’єкти господарювання сплачують податки з операцій від продажу електроенергії в залежності від системи оподаткування, на якій перебувають такі платники; від того, зареєстровані вони платниками ПДВ чи не зареєстровані.

Що ж до фізичних осіб, то доходи, отримані ними від продажу електроенергії за «зеленим» тарифом, оподатковуються на загальних підставах. В ІПК від 21.09.2017 № 2022/Ч/99-99-13-02-03-14/ІПК ДФС України вказує на те, що грошова сума, отримана побутовим споживачем від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії його приватним домогосподарством, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника податку як інші доходи і оподатковується податковим агентом податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах, тобто за ставками 18% і 1,5% відповідно. Тобто ПДФО і ВЗ сплачує обленерго, яке виплачує споживачеві вартість купленої за «зеленим» тарифом електроенергії. При цьому базою оподаткування на думку ДФСУ є лише різниця між проданою і спожитою електроенергією, а не уся вироблена споживачем електроенергія.

 

Варто чи не варто

Щодо того, чи займатися підприємницькою діяльністю з постачання електроенергії, виробленої з енергії сонця, вирішувати варто самому підприємцю в залежності від великої сукупності факторів: наявність вільних чи позикових коштів; наявність об’єкта нерухомого майна чи земельної ділянки, де буде встановлена генеруюча установка; витрати на обслуговування генеруючої установки…

Проте побутові споживачі, якими у побуті є ті ж самі суб’єкти господарювання, можуть інвестувати вільні кошти у генеруючу установку, встановивши її на даху власного будинку. Ті, хто встановлює такі установки, обіцяють повернення коштів у строк до 5-6 років. Однак, якщо це будуть навіть 10 років, то це все одно є гідною альтернативою принаймні банківському депозиту.

Щодо гарантій від держави слід наголосити на тому, що відповідно до п.3 і п.4 розділу І Порядку №170, побутовий споживач має право продавати електропостачальнику електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії за «зеленим», а електропостачальник, на території здійснення ліцензованої діяльності якого розташоване приватне домогосподарство побутового споживача, не має права відмовити такому споживачу в купівлі за «зеленим» тарифом електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками).

Зрозуміло, що держава є власником свого слова і може будь-якої миті передумати, та в результаті генеруюча установка усе одно залишиться і генеруватиме електроенергію, окуповуючи себе хіба що повільніше, а електроенергія навряд чи дешевшатиме найближчі 10 років.

Другою гарантією є те, що «зелений» тариф фактично «прив’язаний» до курсу євро і переглядається щоквартально. Тобто існує певна гарантія від знецінення гривні.

 

Що ж до переваг власної сонячної генеруючої установки, то кожен бачитиме їх на свій лад. Можна лише вказати на деякі з них. Так, у разі споживання електроенергії в обсязі, нижчому за обсяг продажу її за «зеленим» тарифом, вартість такої електроенергії (тарифи на неї) не повинна хвилювати інвестора, побутового споживача. Адже зарахування спожитої і проданої електроенергії відбувається у кВт, а не в гривнях. І ціна спожитої електроенергії ніяким чином результат такого зарахування не змінить, за умови, що проданої електроенергії буде більше, аніж спожитої.

Оскільки встановлення генеруючої установки здійснюється на строк, довший аніж строк, на який кошти розміщуються у банку на депозиті, то час має грати на користь побутового споживача. Навряд чи хтось матиме сумнів у тому, що вкладені сьогодні у генеруючу установку гривні за 10 років матимуть таку ж купівельну спроможність, що й сьогодні. Гадаю, що й щодо долару чи євро такої впевненості важко притримуватися. Тож інфляція (гривнева чи валютна) мають спряти ефективності інвестування у сонячну енергію. Банківський депозит навряд чи конкуруватиме з такою інвестицією. Хіба що інший, ефективніший «стартап» може конкурувати. Проте як джерело пасивного доходу сонячна енергія й тут має бути більш конкурентоздатною.

Втрачає й значення сам тариф на електроенергію, бо у разі коли вартість спожитої електроенергії є нижчою «зеленого» тарифу і зарахування відбувається у кВт, значення має лише те, як багато проданої електроенергії зараховується. Якщо ж тариф на електроенергію «наздожене» тариф «зелений», то й у такому разі економія від використання енергії сонця працюватиме на користь побутового споживача. Він оплачуватиме лише ту енергію, яку споживатиме понад продану від власної генерації.

 

Тож залишається лише порахувати ефективність встановлення сонячної енергетичної установки.