Ж-л “Головбух”, № 11 (1066), 26 березня 2018 року, стор. 31-35.
Єдиний засновник бажає вийти з ТОВ і забрати свою частку майна, що дорівнює розміру статкапіталу товариства — 550 000 грн. Новий засновник не може внести таку суму до статкапіталу. Підприємство таких коштів теж не має. Але у ТОВ є приміщення, залишкова вартість якого становить 404 000 грн. Чи може підприємство зробити дооцінку приміщення до 550 000 грн, щоб розрахуватися із засновником?
Не можна просто прив’язатися до розміру внеску учасника і дооцінити приміщення, щоб розрахуватися з учасником. Спочатку слід визначити вартість майна товариства, на підставі якого вже можна буде встановити, який саме розмір цього майна у грошовому вимірі підлягає виплаті учасникові у зв’язку з його виходом. Розрахована вартість частини майна може дорівнювати розміру внеску учасника, бути меншою чи більшою. Обгрунтуємо.
Як єдиний учасник може припинити відносини з ТОВ
Припинити корпоративні правовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) із власної ініціативи його учасник може за одним із двох правових механізмів:
вийти з ТОВ;
відступити частку у статутному капіталі іншим учасниками (якщо такі є) або третім особам.
Наведені механізми застосовують за різних умов. Кожен має свої правові наслідки.
Учасник товариства має право вийти з товариства в установленому порядку (ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-XII; далі — Закон № 1576). Право на вихід із товариства є безумовним правом учасника, на реалізацію якого не потрібне рішення зборів учасників або внесення змін до установчих документів товариства.
Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками (ст. 140 Цивільного кодексу України, ЦК; ст. 50 Закону № 1576). Отже, учасникам ТОВ належить право на відповідну частку у статутному капіталі ТОВ, розмір якої визначає відповідний обсяг прав і зобов’язань учасника щодо товариства.
У сфері корпоративних правовідносин слід розрізняти вихід учасника з товариства і відступлення частки. Під час відступлення права на частку переходять від однієї особи (учасника, що відступає) до іншої. За виходу з ТОВ права особи на частку припиняються, але не переходять до іншої особи. Через це виникає необхідність зменшити розмір статутного капіталу товариства на відповідну частку. Коли у товаристві лише один учасник, припиняться права на частку, що дорівнює 100% статутного капіталу.
ТОВ визнають товариством тоді, коли його заснували одна або кілька осіб та поділили статутний капітал на частки, розмір яких встановлює статут.
Отже, вихід єдиного засновника із товариства призведе до того, що воно не відповідатиме основним критеріям для ТОВ. А саме, у товариства не буде жодного засновника і статутного капіталу, поділеного на частки, адже не буде й частки.
За таких умов вважаємо, що учасник одноосібного ТОВ не може припинити з ним свої корпоративні правовідносини шляхом виходу. Такий учасник може лише відступити свою частку іншій особі. Однак учасник, що відступає частку, не матиме прав, які виникають у зв’язку з виходом, а саме, права отримати вартість частини майна товариства, пропорційної до його частки у статутному капіталі.
За яких умов єдиний учасник може вийти з ТОВ
Аби єдиний учасник вийшов із ТОВ, спершу в ТОВ має з’явитися другий учасник. Наявний учасник може відступити новому учасникові частину своєї частки. Для цього «старий» і «новий» учасники укладають договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі. У договорі встановлюють, що «старий» учасник продає «новому» частину своєї частки (наприклад 1%, хоча вони можуть домовитися про продаж будь-якої частини, належної «старому» учасникові), а «новий» учасник сплачує «старому» відповідну суму коштів (це може бути будь-яка сума, про яку вони домовляться).
Якщо єдиний учасник вийде з ТОВ, буде неможливо управляти товариством, адже фактично зникає вищий орган управління — загальні збори учасників. Навіть у разі придбання самим товариством частки єдиного учасника воно не стає учасником товариства, не набуває прав і обов’язків учасника, а отже, не може ухвалювати рішення.
Лише після того як у ТОВ з’явиться другий учасник, «старий» учасник може реалізувати своє право на вихід.
Учасник, який виходить із ТОВ, має право одержати вартість частини майна, пропорційну до його частки у статутному капіталі товариства (ст. 148 ЦК). За домовленістю між учасником і товариством виплату вартості частини майна товариства можна замінити переданням майна в натурі.
Отже, за загальним правилом учасникові, що виходить із ТОВ, виплачують не суму коштів, що дорівнює розміру його внеску до статутного капіталу, а вартість частини майна, пропорційну до його частки у статутному капіталі. А це не одне й те саме.
Тобто у нашій ситуації не можна просто прив’язатися до розміру внеску учасника (550 тис. грн) і дооцінити приміщення, щоб розрахуватися з учасником. Спочатку слід визначити вартість майна товариства, на підставі якого вже можна буде встановити, який саме розмір цього майна у грошовому вимірі виплатити учасникові у зв’язку з його виходом. Розрахована вартість частини майна може дорівнювати розміру внеску учасника (550 тис. грн), бути меншою чи більшою.
Як визначити вартість майна ТОВ
Порядок і спосіб обчислення вартості частини майна товариства, яку має право отримати учасник за виходу з ТОВ, а також порядок і строки їх виплати, визначають за відповідними положеннями установчих документів товариства (п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 № 13; далі — Постанова № 13).
Якщо установчі документи не врегульовують таких обставин, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, має відповідати вартості чистих активів товариства. Вартість чистих активів ТОВ визначать у порядку, встановленому законодавством, пропорційно до частки учасника у статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу.
Чисті активи — це активи підприємства за вирахуванням його зобов’язань (П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств»). Інакше кажучи, чисті активи — це власний капітал товариства.
Моментом виходу учасника з товариства є дата, коли він подав заяву про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручив заяву цій особі засобами зв’язку (п. 28 Постанови № 13).
Тобто вартість майна і розмір частини прибутку товариства, що належать до виплати учасникові, який вийшов, обчислюють на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату, коли учасник подав заяву про вихід із товариства. Такої думки і Вищий господарський суд України (ВГС) (пп. 4.14 п. 4 постанови Пленуму ВГС «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 № 4).
Якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачують дійсну вартість частки пропорційно до внесеної (оплаченої) частини вкладу.
Якщо за результатами розрахунку буде встановлено, що товариство не має чистих активів, учасник, що виходить, не матиме права отримати частину майна.
Отже, товариство має скласти баланс на дату, коли учасник подав заяву про вихід із нього. На підставі показників балансу визначають вартість чистих активів, що є базою для розрахунку вартості частини майна, пропорційної до частки учасника, що виходить.
Коли учасник виходить із ТОВ, вартість частини майна товариства, пропорційну до його частки у статутному капіталі, виплачують після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов із товариства, у строк до 12 місяців із дня виходу (ст. 54 Закону № 1576).
Чи можна замінити грошову виплату переданням майна
За загальним правилом учаснику, що виходить, виплачують вартість частини майна. Тобто виплачують грошові кошти. І лише якщо учасник і товариство домовляться, виплату грошей можуть замінити переданням майна в натурі. Згоду на таку заміну від імені ТОВ надає виконавчий орган, якщо іншого не встановлює статут ТОВ.
Отже, чинне законодавство передбачає можливість замінити грошову виплату частини майна товариства переданням майна.
Яке саме майно доцільно передавати, вирішують уже після того, як визначать розмір чистих активів ТОВ на дату подання учасником заяви про вихід із ТОВ та розрахують вартість частини майна, пропорційну до частки учасника, що виходить. Лише після таких розрахунків буде зрозуміло, чи є підстави дооцінювати приміщення.
Як переоцінити вартість майна ТОВ
Підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта значно відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу (п. 16 П(С)БО 7 «Основні засоби»). Якщо переоцінюють об’єкт основних засобів, на ту саму дату переоцінюють усі об’єкти групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. Дата балансу — це дата, на яку складено баланс підприємства. Зазвичай датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду (п. 3 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»).
Отже, згідно зі стандартами бухобліку переоцінювати основні засоби можна тоді, коли їх залишкова вартість відрізняється від справедливої вартості.
Аби переоцінити основні засоби, для цілей бухгалтерського обліку необхідно оцінити майно (ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III; далі — Закон № 2658).
Для переоцінки доведеться скористатися послугами професійного оцінювача та отримати від нього звіт про оцінку, у якому буде зафіксовано справедливу вартість. Якщо підприємство проведе переоцінку основних засобів самостійно, її визнають недійсною (ст. 8 Закону № 2658).
Після визначення справедливої вартості відповідного майна її слід порівняти із залишковою вартістю на предмет суттєвості різниці між ними. За рекомендаціями Мінфіну, порогом суттєвості для проведення переоцінки або відображення зменшення корисності об’єктів основних засобів може бути величина, що дорівнює 1% чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об’єктів основних засобів від їх справедливої вартості (п. 34 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 № 561). Проте це лише рекомендації Мінфіну. А отже, товариство має право самостійно встановити критерій суттєвості. Однак рішення про критерій суттєвості має передбачати облікова політика підприємства. Тож слід подбати про належно оформлений наказ про облікову політику товариства.
Переоцінену первісну вартість і суму зносу об’єкта основних засобів визначають множенням первісної вартості та суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки (п. 17 П(С)БО 7). Індекс переоцінки визначають діленням справедливої вартості об’єкта, що переоцінюють, на його залишкову вартість.
Після цього слід визначити суму переоцінки (дооцінки чи уцінки) первісної вартості, зносу та залишкової вартості об’єкта основних засобів. Суму переоцінки та зносу визначають шляхом віднімання від переоціненої первісної вартості й зносу первісної вартості та зносу об’єкта до переоцінки. А від справедливої вартості об’єкта віднімають його залишкову вартість. У результаті товариство отримує суму переоцінки залишкової вартості.