Відшкодування моральної шкоди: ПДФО не справляється

Ж-л “Вісник. офіційно про податки”, № 46, 8 грудня 2018 року, стор. 21-22.

Коментар

до ІПК ДФС України від 26.10.2018 № 4596/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
«Моральна та матеріальна шкода: особливості оподаткування ПДФО»

У цій ІПК ДФС дійшла висновку про те, що суми, отримані платником ПДФО як відшкодування матеріальної шкоди, не є об’єктом оподаткування. Що до сум, отриманих на відшкодування моральної шкоди, то вони, на думку ДФСУ, мають оподатковуватися цим ПДФО. Аргументувала це ДФСУ наступним:

  • глава 82 «Відшкодування шкоди» Цивільного кодексу України виокремлює, окремо регулює порядок відшкодування моральної шкоди.
  • пп.164.2.14. п.164.2. ст.164 ПКУ до складу доходу, як об’єкту оподаткування ПДФО включає дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров’ю.

Виходить, що шкода життю та здоров’ю, на думку ДФСУ, не є моральною шкодою. Та проте, якщо вона не моральна, то значить вона – матеріальна, оскільки вказаний пп.164.2.14 ПКУ містить лише два види шкоди (матеріальну та моральну), та виключає при цьому з об’єкту ПДФО суму збитків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров’ю. Тобто виключає саме з цих двох видів і не передбачає існування третього, куди й можна було би віднести моральну шкоду.

Усе це дало можливість ДФСУ дійти висновку про те, що моральна шкода не є матеріальною шкодою, що логічно, а також не є шкодою, заподіяною життю та здоров’ю. Отже вона є доходом, який підлягає оподаткування ПДФО на загальних підставах.

Досить сумнівний висновок з двох причин:

  1. з причини не визнання моральної шкоди, як шкоди, завданої життю та здоров’ю.
  2. з причини визнання сум відшкодування моральної шкоди взагалі доходом.

 

Відповідно до ст.23 ЦКУ моральна шкода полягає:

  • у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
  • у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;
  • у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
  • у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, у тому числі, залежно від:

  • глибини фізичних та душевних страждань,
  • погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації.

Для того, щоб погодитися з висновком ДФСУ про те, що моральна шкода не стосується життя та здоров’я особи, слід погодитися з тим, що наведені критерії ніякого відношення до здоров’я такої особи не мають.

Щодо віднесення моральної шкоди до доходу слід зазначити, що це вже «ідея» не ДФСУ, висловлена у цій ІПК. Це «ідея» самого законодавця, яка втілена у пп.163.1.1. та пп.164.2.14. ПКУ. Та в цьому разі здорова логіка має підказати, що шкоду доходом не варто взагалі ані вважати, ані навіть називати.

Так відповідно до Національного положення (стандарту) бухобліку № 1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, доходом вважається збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Тобто про дохід можна говорити завжди, коли у його отримувача щось додається, коли у нього збільшується статок, а не коли йому повертається незаконно відібране.

Так моральна шкода, як зазначено в ЦКУ та в й у самій ІПК «полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи».

Виходить, що на думку авторів ПКУ «відшкодування моральної шкоди збільшує економічні вигоди і призводить до зростання власного капіталу», а не повертає втрачене, не «латає» дірки у психічному здоров’ї.

Досить сумнівна думка…