Чи можна звільнити матеріально відповідальну особу під час річної інвентаризації

Ж-л “Головбух”, № 43 (1098), 19 листопада 2018 року, стор. 40-42.

Працівник складу-пенсіонерка (матеріально-відповідальна особа) написала заяву на звільнення, просить звільнити її 09.11.2018. Проблема у тому, що з 01.11.2018 по 15.11.2018 здійснюється річна інвентаризація станом на 01.11.2018. Та оскільки вона є матеріально-відповідальною особою, то при звільненні ми маємо здійснити приймання-передачу ТМЦ іншому працівнику. Але звільнений пенсіонер відповідно до КЗпП має бути звільнений у день, коли вона подала заяву. Яким чином можна звільнити пенсіонера після проведеної інвентаризації?

 

Відповідно до ст.38 КЗпП України у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. До таких випадків, зумовлених неможливістю продовжувати роботу, віднесено й вихід на пенсію. Отже, працівник, який заявив про розірвання трудового договору у певний день, а саме 09.11.2018, має право на припинення трудових відносин з роботодавцем саме у цей день. Затримка з його звільненням та звільнення пізніше є порушенням зазначеного права працівника.

З іншого боку, коли мова йде про працівника, який є матеріально-відповідальною особою, то слід враховувати наступні вимоги законодавця. Ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV вказує на те, що об’єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов’язковим згідно з законодавством.

Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань затверджено наказом МФУ від 02.09.2014 № 879, зареєстрованим в МЮУ 30.10.2014 за № 1365/26142 (далі – Положення). Стосовно обов’язковості проведення інвентаризації Положення у п.4 розділу І дублює наведену вище норму Закону. А п.7 цього ж розділу вказує на те, що проведення інвентаризації є обов’язковим перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього ж розділу Положення, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 в залежності від об’єктів інвентаризації.

Крім того, у п.4 розділу І Положення вказано на те, що проведення інвентаризації є обов’язковим у разі зміни матеріально відповідальних осіб, на день приймання-передачі справ в обсязі активів, які знаходяться на відповідальному зберіганні.

Відповідно до Розділу ІІ Положення інвентаризаційна комісія створюється розпорядчим документом керівника підприємства. До неї можуть входити представники апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представники аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об’єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.

За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії господарського товариства.

Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (або робочої інвентаризаційної комісії, у разі її створення) та у присутності матеріально відповідальної особи.

На підприємстві, де через великий обсяг робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечено однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях зберігання та виробництва розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії. При цьому матеріально відповідальні особи не включаються до складу робочої інвентаризаційної комісії для перевірки активів, що знаходяться у них на відповідальному зберіганні (п.2.4. Розділу ІІ Положення).

Отже, враховуючи зазначене вище, слід дійти висновку про те, що працівник складу не може бути включеним до складу робочої інвентаризаційної комісії, а його присутність під час інвентаризації на складі є обов’язковою. Звідси наступний висновок: порушення вказаних правил може бути підставою для неприйняття результатів такої інвентаризації як юридично значимої. Якщо, наприклад, питання стане про доказову силу такої інвентаризації у кримінальному чи іншому судовому провадженні, то порушення вказаних правил, а саме відсутність працівника складу під час інвентаризації матиме наслідком недопустимість акту інвентаризації як письмового доказу, а отже й втрату ним доказової сили.

Проте, суд має оцінювати докази у їх сукупності. І якщо роботодавець надасть докази повідомлення працівника складу про час і день проведення інвентаризації, а також докази того, що працівник ухилився від того, що бути присутнім під час проведення інвентаризації, то суд цілком зможе прийняти як доказ нестачі акт інвентаризації, проведений за відсутності матеріально-відповідальної особи.

Таким чином у разі звільнення працівника, який одночасно є матеріально-відповідальною особою, має бути призначена і проведена обов’язкова інвентаризація саме з цієї підстави, а не з підстави щорічної обов’язковості. Крім того, слід здійснити усі можливі заходи для того, щоб такий працівник був присутній під час проведення інвентаризації: повідомити його про час і місце проведення інвентаризації, про наслідки його відсутності…

У разі виявлення нестачі під час проведення інвентаризації роботодавець має право на покриття шкоди, спричиненої такою нестачею. Порядок покриття шкоди врегульовано у ст.136 КЗпП. Для випадку, описаного в запиті, прийнятною є ч.4 цієї статті: «покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду». При цьому ст.138 КЗпП обов’язок довести наявність умов, передбачених ст.130 КЗпП:

  • працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків;
  • при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством;
  • за наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності;
  • на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

Як бачимо, з одного боку роботодавець має виконати вимоги ст.38 КЗпП та звільнити найманого працівника у визначений ним день (09.11.2018), а з іншого боку, враховуючи, що такий працівник є матеріально-відповідальною особою, роботодавець має виконати процедуру врегулювання питання матеріальної відповідальності: призначити та провести у присутності працівника інвентаризацію, та у разі виявлення нестачі, притягти працівника до відповідальності шляхом стягнення з нього коштів на покриття шкоди.

Та суперечність, яка впадає в око у такому випадку, а саме обов’язок звільнити працівника та право притягнути його до матеріальної відповідальності, усувається тим, що відповідальність покладається на такого працівника за його дії, вчинені ним до звільнення, тобто до 09.11.2018. Сам факт звільнення працівника у цей день не усуває право роботодавця на відшкодування шкоди та його обов’язок провести інвентаризацію саме з причини звільнення матеріально-відповідальної особи.