Прагнути стабільності – прагнути минулого

Колись вже писав про стабільність, про те, що її не існує. Вона існує лише в уяві тих, хто її прагне. Йшлося того разу про гарантії, які людина прагне отримати у своєму житті, а насправді ж просто перекладає на інших відповідальність за це саме власне життя (http://yefimov.com.ua/?cat=5).

Цього разу пропоную подивитися на стабільність з іншого боку.

Коли людина хоче стабільності, вона хоче чогось відомого їй, того, що вона вже знає. А знати вона може лише те, що вже сталося з нею. У минулому…

Знати щось із майбутнього неможливо. Можна лише здогадуватися, очікувати. Коли ж людина очікує в майбутньому таке, що з нею вже відбувалося в минулому, коли вона хоче того, що їй відомо, вона говорить про стабільність. Адже усе нове, несподіване, неочікуване – це усе з майбутнього.

Людина, яка прагне стабільності, насправді ж просто відмовляється від нових вражень, від того, що її може здивувати. Вона живе у минулому.

Це все рівно, що очікувати на чудо і одночасно хотіти стабільності, тобто хотіти, щоб воно не сталося.

То ж чи дійсно ВАМ потрібна стабільність?