Платникам єдиного податку: переведення боргу

БухгалтеріяUA, № 34 (60), 19.09.2019, стор. 59-60

Коментар

до ІПК ДФС України від 25.07.2019 № 3469/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Дійсно, відповідно до п.91.6. ст.96 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). При укладенні договору, за яким платник ЄП продає товари/роботи/послуги своїм покупцям, такий платник єдиного податку повинен виходити з того, що оплату своїх товарів/робіт/послуг платник отримає виключно у грошовій формі.

Для того, щоб дати відповідь на запитання про те, чи може такий платник ЄП відступити право вимоги оплати його товарів/робіт/послуг, треба дослідити правову природу такого відступлення. Відповідно до пп.14.1.255. п.14.1. ст.14 ПКУ відступлення права вимоги – це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації. Тобто з точки зору ПКУ право вимоги оплати товару/робіт/послуг не зникає, не припиняється, а просто переходить іншій особі – новому кредитору.

Згідно зі ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). А згідно зі ст.514 ЦКУ до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто новий кредитор набуває право вимагати від боржника, який придбав товари/роботи/послуги у платника ЄП оплати цих товарів/робіт/послуг. А це означає, що така форма розрахунку за товари/роботи/послуги залишається грошовою і не змінюється на іншу. Просто гроші ці отримує не первісний кредитор, а новий.

І якщо умови договору відступлення права вимоги передбачають компенсацію платнику ЄП грошовими коштами такого права, то говорити про те, що розрахунки за товари/роботи/послуги платника ЄП передбачені не грошовими коштами, підстави відсутні.

Однак, якщо такий платник ЄП раніше придбав у нового кредитора якийсь товар і має заборгованість перед ним та в рахунок погашення такої заборгованості відступає новому кредиторові право вимоги грошового боргу від боржника, то говорити про те, що такий платник ЄП здійснює розрахунки у грошовій формі вже не логічно. Логічно говорити про те, що у такий спосіб платник ЄП намагається приховати негрошову форму розрахунків за свій товар. У таких випадках слід говорити про так званий удаваний правочин.

Відповідно до ст.235 ЦКУ удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже висновок ДФС у коментованій ІПК про те, що відступлення права вимоги платником ЄП є неправомірною заміною грошової форми розрахунків іншою, є передчасним.

Неправомірним буде таке відступлення права вимоги, яке має мету замінити грошову форму розрахунків на негрошову. Якщо ж грошова форма розрахунків за товари/роботи/послуги платника ЄП зберігається, то й стверджувати про неправомірність відступлення права вимоги платника ЄП підстав немає. Не можна, наприклад, заборонити платнику ЄП скористатися факторинговими послугами, за якими грошові кошти він отримає від фактора, а не від боржника, у той час як боржник грошовими коштами усе одно оплатить придбаний ним товар у платника ЄП.