Єдиноподатникам: безоплатна передача нерухомого майна за договором субпозички

БухгалтеріяUA, № 36 (62), 02.09.2019, стор. 54-55

Коментар

до ІПК ДФС України від 29.07.2019 № 3540/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

ДФС роз’яснила, що юридична особа – платник ЄП, яка отримала у користування майно на умовах договору позички, за згодою позичкодавця може передавати його в субпозичку. І така операція не має податкових наслідків ані щодо ПДВ (що цілком логічно, якщо платник сплачує ЄП за ставкою 5%), ані щодо єдиного податку, оскільки відсутня умова про те, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Такий висновок можна зробити з коментованої ІПК, так як інших підстав вважати відсутнім дохід платника ЄП у разі передачі ним у субпозичку майна, ця ІПК не містить.

Проте, відповідно до пп.2 п.292.1 ст.292 ПКУ доходом платника ЄП для юридичної особи – вважається будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 цієї ж статті.

А відповідно до п.292.3. до суми доходу платника ЄП включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). При цьому безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику ЄП згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Варто нагадати, що за договором позички відповідно до ст.827 ЦКУ одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Отже, якщо сторони домовилися, що платник ЄП майно отримав у позичку на умовах безоплатного користування, то таке безоплатне користування цілком відповідає ознакам безоплатно отриманих послуг.

Залишається лише питання оцінки вартості таких послуг. Відповідь на нього можна віднайти у великій кількості актів податкових перевірок, в яких податківці досить «безтурботно» вигадують механізми і способи нарахування безоплатно отриманих послуг.

Отже, застосовувати коментовану ІПК слід досить обережно, пам’ятаючи про фіскальний характер поведінки контролюючих органів і їх любов до розрахунку безоплатно отриманих послуг.