Зразкова справа крокує до ПКУ

БухгалтеріяUA, № 47 (73), 18.11.2019, стор. 35-37

У чинному сьогодні Податковому кодексі України загальні умови притягнення до фінансової відповідальності викладені у ст.112 та зводяться до того, що притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності. Погодьтеся, на загальні чи будь-які інші умови притягнення до відповідальності це «не тягне».

У законопроєкті № 1210, внесеному народним депутатом України Гетманцевим Д.О на розгляд ВРУ під назвою «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», ст.112 має іншу назву, а саме «Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи», та зовсім інше наповнення.

Одним з них є пп.112.8.3. п.112.8, відповідно до якого до обставин, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі є вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, що діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

То ж саме час дізнатися, що це таке «зразкова справа».

 

Зрозуміло, що зразкова адміністративна справа – поняття процесуальне і шукати його пояснення слід саме у процесуальному законодавстві. А ще точніше у Кодексі адміністративного судочинства України, адже саме в адміністративному процесі й вирішуються податквоі спори.

Відповідно до пп.22 частини першої ст.4 КАС зразкова адміністративна справа – це типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення. Тобто спочатку адміністративна справа набуває статусу типової, а потім, коли до свого провадження її приймає Верховний Суд як суд першої інстанції, така справа стає зразковою.

 

Процедура вирішення типових справ

Розгляд типових та зразкових справ регулюється § 3 Глави 11 КАС України.

Може статися, що в адміністративні суди на розгляд надходять адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий субєкт владних повноважень чи його відокремлені структурні підрозділи; спір у яких виник з аналогічних підстав; у відносинах, що регулюються одними нормами права; та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги. Наявність цих чотирьох ознак: один відповідач, аналогічні підстави позову та аналогічні вимоги позивача, одні й ті ж самі правовідносини, перетворює кілька адмінстративних справ у типові. Тобто справ таких має бути кілька, але точно не одна.

Якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції.

Щодо кількості таких справ КАС вимог не містить. Очевидно це вирішують судді, які, спілкуючись між собою, доходять висновку про те, що справи у них типові, вирішувати їх треба однаково правильно і буде краще, якщо це зробить Верховний Суд, вирішивши одну з таких типових справ і дасть суддям зразок для вирішення інших.

У поданні про розгляд справи Верховним Судом як зразкової окрім підстав, з яких суд, що надає подання, вважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, мають бути зазначені й посилання на інші типові справи.

Верховний Суд може «повірити», що справа є типовою і має бути розглянута як зразкова, а може для вирішення питання про відкриття провадження у зразковій справі витребувати з відповідного суду (судів) матеріали типових справ. І це рішення має приймати не один суддя, а колегія із п’яти суддів Верховного Суду.

Хоча розгляд справи Верховним Судом відбувається за правилами для першої інстанції, усе ж ВС вирішує таку справу за правилами спрощеного позовного провадження, тобто без обов’язкового виклику сторін і без процедури підготовчого провадження, без провдення підготовчого засідання.

Після того як колегія суддів ВС погодиться з тим, що справа є типовою, вона постановляє ухвалу про відкриття провадження у зразковій справі, в якій серед іншого зазначаються ознаки типової справи та стисла інформація щодо правових наслідків судового рішення, ухваленого у зразковій справі.

У рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд на відміну від рішень, ухвалених судами першої інстанції у нетипових справах додатково має зазначити:

  • ознаки типових справ;
  • обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм;
  • обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

Іншими словами Верховний Суд має навести ознаки, наявність яких зобов’язуватиме місцеві суди вважати ту чи іншу справу типовою і вирішувати її у відповідності до зразкового рішення.

Апеляційною інстанцією для рішень у зразковій справі є Велика Палата Верховного Суду.

 

Інші типові справи у цей час

Відповідно до ст.291 КАС суд, який розглядає типову справу, має право зупинити провадження за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою у випадку, якщо Верховним Судом відкрито провадження у відповідній зразковій справі. Аналогічне право місцевого суду передбачено й у ч.2 ст.236 КАС, відповідно до якої суд має право зупинити провадження у справі в разі розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі.

Після того, як рішення Верховного Суду у відповідній зразковій справі набрало законної сили, суд відновлює провадження у типовій справі. Відбувається це відповідно до ст.255 КАС після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Такий строк становить 30 днів з дня проголошення судового рішення. У разі ж подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відновивши провадження у типовій справі, суд першої інстанції при ухваленні рішення, має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Та це й логічно, адже саме для того, щоб дізнатися такі правові висновки місцевий суд і зупиняв провадження у своїй справі.

Рішення у типовій справі може бути оскаржено в апеляційний суд у загальному порядку. А от що до касаційного оскарження, то у цьому разі КАС обмежує підстави, з яких може бути подана касаційна скарга, такими двома підставими:

  • суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;
  • справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.

Лише за наявності таких підстав Верховний Суд розглядатиме рішення у типовій справі.

З викладеного вище зрозуміло, що типові справи такими визнаються для того, щоб упередити неоднакову практику судів при вирішенні аналогічних спорів. При цьому думка Верховного Суду у типовій справі у вигляді правових позицій викладається у рішенні в зразковій справі, а це значно зменшує шанси отримати протилежне судове рішення та ймовірно зекономить час та ресурси для вирішення спору, рішення щодо якого є досить прогнозованим.

 

Наприклад

2 вересня поточного року Верховний Суд України ухвалив рішення у зразковій справі №520/3939/19 (адміністративне провадження №Пз/9901/10/19). Колегія із п’яти суддів ВС вказала на такі ознаки типових справ, властиві зразковій справі:

  • перебування позивача на обліку контролюючого органу як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування як фізичної особи-підприємця та як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність;
  • встановлення контролюючим органом за власною ініціативою платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності, що обумовило виникнення в останнього обов’язку сформувати та подати до органів доходів і зборів окремий звіт;
  • визначення статусу «фізичної особи-підприємця з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності» на рівні підзаконних нормативно-правових актів;
  • можливість подвійного нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за результатами здійснення одного й того ж виду господарської діяльності: як підприємницької, так і незалежної професійної діяльності.

Обставини спору у тому, що позивач є фізичною особою-підприємцем та перебуває на податковому обліку в Київському управлінні Головного управління ДФС у Харківській області. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач є платником єдиного податку 3 групи, видами діяльності якого за КВЕД є 69.10 «Діяльність у сфері права» (основний), 74.90 «Інша професійна, наукова та технічна діяльність», 66.21 «Оцінювання ризиків та завданої шкоди», 66.22 «Діяльність страхових агентів і брокерів», 66.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення», 82.99 «Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.».

Крім того позивач є судовим експертом із правом проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», та здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва від 28 жовтня 2016 року № 1836, виданого Міністерством юстиції України.

Позивач як фізична особа-підприємець за 2018 рік сплатив єдиний соціальний внесок на суму 9828,72 грн, що підтверджують наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень.

04 березня 2019 року Головне управління ДФС у Харківській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки), згідно з якою позивачу, як фізичній особі, додатково нараховано суму боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 8024,60 грн відповідно до статті 25 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

У рішенні в зразковій справі ВС, задовольнивши позов, дійшов таких висновків:

  • За наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено.
  • Взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску – фізичної особи-підприємця (п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами.
  • Підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає ст.4 Закону № 2464-VI.
  • Зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.
  • Аналіз поданих на розгляд Суду типових справ вказує на наявність інших ознак та особливостей, які впливають на елементи бази нарахування єдиного внеску (наявність інвалідності платника внеску, перебування у трудових правовідносинах, отримання пенсії за віком тощо), вирішення цих справ з особливостями перебуває за межами зразкової справи.

Таким чином, після набрання законної сили наведеним рішенням провадження в усіх зупинених типових справах мають бути відновлені, а справи мають бути вирішені відповідно перших чотирьох висновків ВС у зразковій справі. П’ятий висновок вказує на те, які справи не є типовими і вирішення яких у відповідності до висновків у цій зразковій справі, може бути визнано судовою помилкою, а відповідна справа може бути розглянута в касаційному порядку Верховним Судом.

 

Резюме

Повертаючись до запропонованих у законопроєкті № 1210 змін до Податкового кодексу, слід вказати, що у разі їх прийняття Верховною Радою рішення Верховного Суду у зразковій справі матиме наслідки не лише у судових процедурах, а й у процедурах адміністративного оскарження і податківці змушені будуть враховувати рішення у зразкових справах так само, як це роблять суди.