Платникам єдиного податку: відшкодування шкоди

БухгалтеріяUA, № 48 (74), 25.11.2019, стор. 51-52

Коментар

до ІПК ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25 жовтня 2019 року № 1006/ІПК/04-36-12-04-21

«Про єдиний податок для платників третьої групи (юридичних осіб)»

 

Досить нелогічна точка зору представників ГУ ДПС України знайшла своє відображення і в цій ІПК. Нелогічність цієї точки зору полягає в тому, що відшкодування шкоди тому й називається відшкодуванням шкоди, що повертає особу до того майнового стану, в якому вона була до того, як їй ця шкода була завдана. Така особа не була зобов’язана сплачувати податок до завдання їй шкоди, не набуває вона такого обов’язку й після того, як їй завдану шкоду відшкодували, оскільки вона нічого додаткового не отримала і її майновий стан не зріс.

Кілька прикладів, які допоможуть зрозуміти нелогічність оподаткування відшкодування шкоди:

  1. Якщо на автомобілі внаслідок ДТП пошкоджена фара і власнику автомобіля замінили пошкоджену фару новою, то де той дохід, з якого треба сплачувати податок?
  2. Якщо на автомобілі внаслідок ДТП пошкоджено дві фари і власнику автомобіля замінили обидві пошкоджені фари новими, то чому у цьому разі податок має бути удвічі більшим, ніж у першому? Адже власник авто після відшкодування шкоди має той самий результат – цілий автомобіль, що й до ДТП.
  3. Якщо у Вас вкрали 1000 грн, то чому, коли Вам їх повернули, Ви маєте сплачувати податок з них?

 

Усі ці приклади на побутовому рівні пояснюють, чому відшкодування власнику шкоди, завданої його майну, аж ніяк не є доходом, а тим більше таким, з якого слід платити податок.

Посилання ГУ ДПС в коментованій ІПК на П(С)БО 15 «Дохід» цілком може бути замінено посиланням на ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, яка визначає дохід як збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Норми приватного права, до якого відносяться норми цивільного права, на яке посилається ГУ ДПС в ІПК щодо оренди транспортних засобів та відшкодування шкоди, спрямовані на врегулювання правовідносин з метою їх позитивного результату. Тобто законодавець виходить з того, що суб’єкти цих правовідносин свої вчинки і дії здійснюватимуть у відповідності до норм приватного права: користування автомобілем відбудеться без ексцесів і автомобіль залишиться неушкодженим. Проте позитивний характер мети законодавця не є гарантією від настання негативних наслідків, гарантією уникнення шкоди, про що свідчить і запит на коментовану ІПК.

В юридичній науці шкодою визнається саме зменшення тих благ (майнових чи немайнових), якими володіла особа до того, як їй була завдана шкода. У ст.1192 ЦК встановлено два способи відшкодування шкоди, завданої майну, а саме: через відшкодування в натурі шляхом передачі речі того ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо, або шляхом відшкодування збитків у повному обсязі. При цьому в останньому випадку суд має виходити з реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Тобто суд має враховувати реальну вартість втраченого майна і саме її стягувати з винної особи. Визнання суми відшкодування шкоди доходом та сплата з неї податків буде унеможливлювати повне її відшкодування.

Отже, в результаті відшкодування майнової шкоди постраждалий відновлює свій майновий стан, а не потрапляє у більш вигідний для нього.

Таким чином, відшкодування шкоди повертає її отримувача у стан, що передував завданню йому шкоди, а тому у такому випадку відсутня така ознака доходу, як збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів, яке призводить до зростання власного капіталу.

Тож і сплачувати єдиний податок із сум відшкодованої шкоди платник ЄП не зобов’язаний.

Цей висновок підтверджується й тим, що ГУ ДПС пропонує відображати отримані суми шкоди за кредитом субрахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки», на якому дійсно відображаються суми, які збільшують економічні вигоди у вигляді збільшення активів, та які за своєю юридичною та економічною сутністю аж ніяк не схожі із коштами, отриманими на відшкодування шкоди.