Зарахування заборгованостей з нерезидентом по внесках до статутного капіталу

Posted on by

Питання: Товариство має заборгованість за кредитом перед нерезидентом-засновником, а нерезидент-засновник має заборгованість перед Товариством по невнесеному додатковому внеску у статутний капітал. Яким чином підприємство може провести конвертацію боргу перед нерезидентом за кредитом у залік заборгованості по додатковому внеску у статутний капітал та які документи необхідно оформити для даної операції? Чи не буде ДФС трактувати операцію з конвертації заборгованості за кредитом перед нерезидентом як отримання Товариством безповоротної фінансової допомоги від нерезидента та наполягати на включення конвертованої суми кредиту у доходи підприємства?

Відповідь:

Перш за все слід виходити з того, що вже більше року діє Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі – Закон). Саме ним і доведеться керуватися, змінюючи розмір статутного капіталу, приводячи його у відповідність з реальністю.

Відповідно до ст.13 зазначеного Закону вкладом учасника товариства для формування статутного капіталу можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Збільшення СК за рахунок додаткових вкладів регулюється ст.18 Закону. Учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників. При цьому кожний учасник має переважне право зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі. Треті ж особи та учасники товариства можуть зробити додаткові вклади лише після реалізації кожним учасником свого переважного права або відмови від реалізації такого права.

Отже, внесення додаткових вкладів є правом учасника, а не його обов’язком. Цьому праву кореспондує обов’язок товариства такий вклад прийняти. Відповідно до ч.8 ст.18 Закону з учасником товариства та/або третьою особою може бути укладено договір про внесення додаткового вкладу, за яким такий учасник та/або третя особа зобов’язується зробити додатковий вклад у грошовій чи негрошовій формі, а товариство – збільшити розмір його частки у статутному капіталі чи прийняти до товариства з відповідною часткою у статутному капіталі.

Таким чином, для того, щоб в учасника виник обов’язок внесення додаткового вкладу, з ним має бути укладений договір, за яким такий учасник стане зобов’язаним у грошовому зобов’язанні. Таке зобов’язання потрібно для того, щоб виникло два зустрічних однорідних, а саме грошових зобов’язання: зобов’язання учасника здійснити додатковий вклад за договором з товариством і зобов’язання товариства повернути учаснику поворотну фінансову допомогу.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Отже для зарахування зобов’язання нерезидента по внесенню додаткового вкладу і зобов’язання товариства з повернення такому нерезиденту ПФД необхідно, щоб такі зобов’язання існували; щоб строк виконання їх настав. Тож договір ПФД і договір про внесення додаткового вкладу мають бути укладені таким чином, щоб строки виконання грошових зобов’язань за ними настали.

Відповідно до ч.2 ст.601 ЦКУ зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Тобто достатньо, щоб товариство нерезиденту чи нерезидент товариству спрямувало заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог і припинення зустрічних зобов’язань станеться.

Звичайно ж, враховуючи прискіпливість контролюючих органів і намагання їх тлумачити фіскально усе, що можна і не можна, краще підстрахуватися і скласти договір про припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. У такому договорі слід вказати, яке зобов’язання, строк якого настав і коли, у якому розмірі припиняється шляхом зарахування його зустрічним зобов’язанням, стосовно якого також слід вказати строк виконання та розмір.

Аналогічної позиції щодо правомірності припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог притримується й ДФС, яка у своїй ІПК від 09.04.2019 р. N 1514/6/99-99-14-06-02-15/ІПК, зазначила, що у сфері зовнішньоекономічної діяльності припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за експортно-імпортними операціями регулюється пп.5 п.10 розділу III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7. Відповідно до вказаної норми банк, зокрема, крім підстав, передбачених у п.9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов’язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

  • вимоги випливають із взаємних зобов’язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;
  • вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги;
  • між сторонами не було спору щодо характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання.

У разі дотримання сукупності зазначених умов ДФС «обіцяє» як і НБУ вважати правомірним припинення зобов’язань за зовнішньоекономічними операціями, які передбачають розрахунки у грошовій формі, зарахуванням зустрічних однорідних вимог.