Безнадійна заборгованість

Питання: Наша компанія має заборгованість перед постачальниками, яку ми не плануємо сплачувати. З 17.06.2016 борг 361 423,82 грн, з 29.09.2016 борг складає 130 000,00 грн, з 19.12.2016 – 2 345 829,26 грн. Причинами непогашення боргу свого часу стала постійна зміна реквізитів компаній постачальників, відступлення права вимоги та запити нам від податкових органів щодо операцій з цими постачальниками. Потім у постачальників змінилися власники, які з нами не контактували. З моменту виникнення заборгованості і донині ніяких повідомлень та звернень до суду постачальники не вчиняли.

Чи можуть вони сьогодні вимагати ці оплати в судовому порядку?

Як правильно визнати заборгованість безнадійною?

Чи потрібно повідомляти постачальників про це та що буде наслідком такого повідомлення?

Які операції з повернення ПДВ та доданню заборгованості до доходу ми маємо здійснити?

Відповідь: Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов’язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п. 2 рішення Конституційного Суду України 25 грудня 1997 року по справі № 9­зп).

У процесуальному праві право на судовий захист поділяється на дві складових: право на звернення до суду, та право на задоволення позову. Виходячи із запитання, слід дати відповідь таким чином: кредитори мають право вимагати сплати боргу у судовому порядку і сьогодні, й завтра і потім. Проте це не означає, що така вимога буде задоволена судом. Задоволення судом вказаної вимоги залежить від певної кількості факторів, у тому числі від доведеності кредитором права вимоги боргу, від збігу позовної давності та ін.

Позовна давність – це строк, в межах якого порушене право має бути захищено судом. У разі ж збігу позовної давності, суд може відмовити у стягнення боргу лише з цієї причини.

Відповідно до ст.261 Цивільного кодексу України перебігпозовноїдавностіпочинаєтьсявід дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто не від дня, коли така заборгованість врахована в обліку боржника (дебітора), а від дня, коли така заборгованість мала бути погашена, не погашена, і кредитор про це довідався.

Загальна позовна давність встановлена Цивільним кодексом у три роки (ст.257 ЦКУ). Відповідно до ч.3 ст.267 ЦКУ позовна давність застосовується судом не автоматично, а лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже відображення заборгованості в бухгалтерському обліку означає, що така заборгованість виникла. Проте не означає, що вона стала простроченою, а отже, й почала свій перебіг позовна давність. Якщо заборгованість виникла у 2016 році, а зобов’язання з її погашення ще не настало, то така заборгованість не є простроченою, позовна давність по ній не збігла.

 

Чинне законодавство не передбачає обов’язку боржника повідомляти кредитора про збіг позовної давності щодо зобов’язання, про списання кредиторської заборгованості на доходи. Єдине, що може вчинити боржник у цьому разі, якщо вважає за необхіднезастосувати позовну давність, то це подати відповідну заяву в судовому процесі відповідно до ч.3 ст.267 ЦКУ.

 

Відповідно до пп.14.1.11 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу безнадійна заборгованість –це заборгованість, що відповідає у тому числі такій ознаці: заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минувстрокпозовноїдавності. Своєю чергою згідно з п.14.1.257. ст.14 ПКУ сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, віднесена до безповоротної фінансової допомоги.

Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його суму включають у дохід звітного періоду (п. 5 П(С)БО 11). Коли спливаєпозовна давність та керівництво підприємства-боржника приймаєрішення, що погашати борг не буде, така заборгованість набуває ознак безнадійної кредиторської заборгованості, яка збільшує дохід, тобто фінансовий результат до оподаткування (ст.134 та ст.135 ПКУ).

Законодавство не містить обов’язкового механізму чи правил визнання кредиторської заборгованості безнадійною, прийняття якихось формальних рішень для цього. Тому можна виходити з того, що вона набуває таких ознак вже внаслідок збігу позовної давності без будь-яких додаткових рішень. Тобто приймати рішення про визнання кредиторської заборгованості безнадійною не потрібно.

Що стосується ПДВ, то сформований під час виникнення такої заборгованості податковий кредит викликатиме запитання у контролюючого органу. Податківці вважають, що при списанні кредиторської заборгованості за придбані товари, роботи, послуги необхідно нараховувати так звані «компенсуючі» податкові зобов’язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, а також скласти та зареєструвати податкову накладну.

Проте законодавець передбачив лише чотири випадки, а саме пп. «а», «б», «в» та «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, коли платник податків зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п 189.1 ст. 189 ПК України, а також скласти та зареєструвати податкову накладну. При цьому пункт 198.5 ст. 198 ПК України не містить такої підстави для нарахування податкових зобов’язань як списання кредиторської заборгованості.

Оскільки позиція контролюючих органів щодо нарахування податкових зобов’язань у разі списання безнадійної кредиторської заборгованості поки що є непохитною, то варіантів поведінки у платника податків два: ігнорувати цю позицію і готуватися до оскарження ППР в судовому порядку, або ж нарахувати податкові зобов’язання, не чекаючи на конфлікт. У другому випадку треба скласти та зареєструвати податкову накладну на суму «компенсуючих» податкових зобов’язань.