Форвардний контракт і ПДВ

Питання: Підприємство, платник податку на прибуток та ПДВ, реалізує майнові права на нежитлові приміщення, які є об’єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20%. Разом з тим підприємство, через товарну біржу, укладає з КУА Форвардні контракти, згідно з якими зобов’язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах. Вартість форвардного контракту без ПДВ відповідно до пп.196.1.1 п.196.1 ст.196 р.V ПКУ.

Підприємство є замовником будівництва багатофункціонального нежитлового комплексу у м. Києві, будівництво здійснює генпідрядна організація. Також підприємство є замовником послуг товарної біржі, рекламних послуг та агентських послуг з пошуку потенційних клієнтів.

Питання:

  1.     Чи правильно застосований пп.196.1.1 п.196.1 ст.196 р.V ПКУ у розрізі того, що вартість Форвардного контракту не є об’єктом оподаткування ПДВ?
  2.     Чи попадає форвардний контракт під визначення постачання товарів/послуг?
  3.     Чи потрібно підприємству проводити розподіл вхідного ПДВ та нараховувати компенсуючі податкові зобов’язання? Якщо так, то у якому періоді проводити розподіл вхідного ПДВ? Коли нараховувати компенсуючі ПЗ?

Відповідь: Згідно з пп.196.1.1. п.196.1. ст.196 Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи деривативи.

Відповідно до пп.14.1.45. п.14.1. ст.14 ПКУ дериватив – це документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Порядок випуску та обігу деривативів установлюється законодавством. При цьому до деривативів належить форвардний контракт, тобто цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов’язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов’язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Форвардний контракт виконується шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу. Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення.

Відповідно до п.1 Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1999 № 632 базовий актив – це товари, цінні папери, кошти та їх характеристики, що є предметом виконання зобов’язань за деривативом.

Відповідно до пп.14.1.244. п.14.1. ст.14 ПКУ товари – це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Таким чином, якщо предметом форвардного контракту є базовий актив, то операція з його випуску не є об’єктом оподаткування ПДВ.

 

Відповідно до пп.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПКУ постачання товарів – це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Згідно з пп.14.1.185. п.14.1. ст.14 ПКУ постачання послуг – це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Що стосується форвардного контракту, то ним ПКУ визначає цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов’язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов’язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Форвардний контракт виконується шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу.

Оскільки форвардний контракт предметом має зобов’язання у майбутньому передати базовий актив, а не є передачею права на розпорядження товарами як власник, то його не можна вважати поставкою товарів/послуг. Тим більше, не можна вважати укладення форвардного контракту операцією, що є об’єктом оподаткування ПДВ в силу дії спеціальної норми, а саме п.196.1.1. ПКУ.

 

Щодо так званих «компенсуючих» податкових зобов’язань слід виходити з того, що відповідно до п.198.5. ст.198 ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в строки, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 ПКУ або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування;

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

 

З метою застосування цього пункту податкові зобов’язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах придбаних для використання в неоподатковуваних операціях – на дату їх придбання, а придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, – на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

 

Таким чином розподіл вхідного ПДВ і нарахування «компенсуючих» ПЗ слід здійснити у періоді укладення форвардного контракту, оскільки дата укладення такого форвардного контракту є датою початку фактичного використання.