Діяльність нерезидента в Україні з точки зору Закону № 466

Питання: Компанія-нерезидент (КН) до моменту набрання чинності Законом № 466 отримала у податковому органі довідку 34-ОПП та відкрила поточний рахунок в українському банку. Розпорядником зазначеного рахунку КН призначила фізичну особу – резидента за довіреністю (право підпису в банку). У подальшому на цей поточний рахунок КН планує отримувати від компанії-резидента 1 (КР1) грошові кошти в оплату за поставлений в Україну за договором купівлі-продажу товар та спрямовувати частину цих коштів компанії-резиденту (КР2) в оплату за раніше придбаний та експортований товар.

Таким чином, є КН, у якої рахунок в українському банку і дві не пов’язані між собою КР. КР1 винен КН за імпортним контрактом і є заборгованість КН за експортним контрактом перед КР2. Розрахунки КН з КР1 і КР2 здійснюються через поточний рахунок, відкритий в українському банку.

Запитання:

  1. Чи зобов’язана КН стати на облік в податковому органі в порядку, передбаченому ПКУ після змін, внесених Законом № 466, у зв’язку з відкриттям поточного рахунку в українському банку?
  2. Чи не вважатимуться дії з управління рахунком КН в українському банку, що вчиняються фізичною особою – резидентом, що діє на підставі довіреності, як діяльність постійного представництва КН (п.14.1.193 ПКУ)?
  3. Чи не будуть оподатковуватися на території України операції КН, описані в ситуації? Якщо так, то за яких умов?
  4. Чи не є КН контрольованою іноземною компанією (КІК) у випадку, якщо КН має укладений договір поставки, в межах якого КР2 експортує в адресу КН готову продукцію, а оплата за експорт здійснюється на користь КР2 з рахунку в українському банку?
  5. Яка звітність має подаватися резидентом чи нерезидентом в описаному випадку, за який період (2020 чи 2021 рік)?
  6. Чи потягне за собою додаткову сплату та нарахування будь-яких податків ця операція для КН, КР1 і КР2, фізичної особи – резидента, що діє на підставі довіреності?

 

Відповідь: Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» перелік доходів нерезидентів з джерелом походження з України доповнено такими доходами:

  • прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав у статутному капіталі юридичних осіб – резидентів, акцій, корпоративних прав, часток в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи), крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп. «а» пп. 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу, та відповідають умовам, визначеним у цьому підпункті (набирає чинності з 1 липня 2020 року);
  • доходи від відчуження прав на видобуток та розробку родовищ корисних копалин, мінеральних джерел та інших природних ресурсів, розташованих на території України, що належать нерезиденту (набрав чинності 23 травня 2020 року).

 

Що ж стосується відкриття поточного рахунку нерезидента в українському банку, то слід мати на увазі, що відповідно до ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються ті юридичні особи – нерезиденти України та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Такі платники податків зобов’язані:

  • стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;
  • вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;
  • подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Отже, якщо наведені в запитанні операції нерезидента по поточному рахунку в українському банку є об’єктом оподаткування, то це означає, що такий нерезидент є платником податків в Україні.

Відповідно до ст.69 ПКУ банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків – юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Такі нерезиденти стають на облік в контролюючих органах. Форма довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до ЄДР, за формою № 34-ОПП затверджена Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Мінфіну від 22.04.2014 № 462).

Згідно з пп.14.1.193. ст.14 ПКУ постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає:

а) будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об’єкт чи пов’язану з ними наглядову діяльність, якщо загальна тривалість робіт, пов’язана з таким майданчиком, об’єктом чи діяльністю (в рамках одного проекту або пов’язаних між собою проектів), що виконуються нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, перевищує 12 місяців;

б) надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників, найнятих ним для таких цілей, якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов’язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як 183 дні у будь-якому дванадцятимісячному періоді;

в) осіб, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають та звичайно реалізують повноваження вести переговори щодо суттєвих умов правочинів, внаслідок чого нерезидентом укладаються договори (контракти) без суттєвої зміни таких умов, та/або укладати договори (контракти) від імені нерезидента, у разі, якщо зазначена діяльність здійснюється особою в інтересах, за рахунок та/або на користь виключно одного нерезидента та/або пов’язаних із ним осіб – нерезидентів;

г) осіб, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають і звичайно реалізують повноваження утримувати (зберігати) запаси (товари), що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка запасів (товарів) від імені нерезидента, крім резидентів – утримувачів складу тимчасового зберігання або митного складу.

Для цілей застосування підпунктів «в» і «г» про наявність в особи фактичних повноважень здійснювати в інтересах, за рахунок та/або на користь нерезидента діяльність, яка має ознаки постійного представництва, може, зокрема, але не виключно, свідчити:

  • надання нерезидентом обов’язкових до виконання вказівок (у тому числі засобами електронного зв’язку або шляхом передачі електронних носіїв) та їх виконання особою;
  • наявність в особи та використання нею електронної адреси корпоративної електронної пошти нерезидента та/або його пов’язаних осіб для комунікації з нерезидентом та/або з третіми особами, з якими нерезидент уже уклав або в подальшому буде укладати договори чи інші правочини;
  • реалізація особою права володіння або розпорядження запасами (товарами) чи іншими активами нерезидента в Україні або їх значною часткою на підставі відповідних вказівок нерезидента;
  • наявність в особи приміщень, орендованих від власного імені для зберігання майна, придбаного за рахунок нерезидента або яке належить нерезиденту чи третім особам та підлягає передачі третім особам за вказівкою нерезидента, або для інших цілей, визначених нерезидентом.

Таким чином, оскільки фізична особа – резидент на підставі довіреності реалізує права володіння або розпорядження грошовими коштами нерезидента в Україні (тобто реалізує право розпорядження іншими активами нерезидента в Україні) на підставі відповідних вказівок нерезидента, то така фізична особа охоплюється поняттям «постійне представництво» нерезидента в Україні.  

 

Відповідно до ст.180 розділу V ПКУ для цілей оподаткування ПДВ платником податку є, у тому числі будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Згідно з пп.14.1.139. ст.14 ПКУ особа для цілей розділу V ПКУ – це у тому числі, постійне представництво.

Відповідно до ст.181 ПКУ у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог.

Отже, у разі виконання умови щодо обсягу операцій з постачання товарів/послуг представництво компанії-нерезидента підлягає реєстрації платником ПДВ.

 

Щодо податку на прибуток слід мати на увазі, що відповідно до п.133.2.2. ст.133 ПКУ платниками податку – нерезидентами є нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому цим розділом.

 

Отже, відповіді на запитання будуть такими:

КН зобов’язана стати на облік в податковому органі як платник ПДВ та податку на прибуток.

Дії з управління рахунком КН в українському банку, що вчиняються фізичною особою – резидентом, що діє на підставі довіреності, підпадають під ознаки діяльності постійного представництва КН.

Вказані операції будуть оподатковуватися принаймні податком на прибуток та ПДВ. Ставши на облік в контролюючому органі КН зобов’язаний вести облік, подавати звітність та сплачувати відповідні податки.

Для того, щоб вважати компанію – нерезидента контрольованою іноземною компанією (КІК), недостатньо інформації про те, що вона має укладений договір поставки, в межах якого КР2 експортує в адресу КН готову продукцію, а оплата за експорт здійснюється на користь КР2 з рахунку в українському банку. Для цього потрібна інформація щодо здійснення контролю резидентом за такою компанією. Проте слід зауважити, що наведена в запиті інформація має «зацікавити» контролюючі органи на предмет здійснення фізичною особою – резидентом контролю над КН та визнання її контрольованою іноземною компанією. Але то вже зовсім інша історія.

Що стосується звітності, то стосовно ПДВ, така звітність для його платників є місячною. Проте звітувати треба, починаючи з того місяця, в якому була здійсненна реєстрація КН як платника ПДВ.

Що стосується звітності з податку на прибуток, то вона залежить від річного доходу такого платника. Якщо він менший за 20 млн. грн, то звітним є період в один календарний рік. У цьому разі звітність за 2020 рік подається за правилами річного звітного періоду у 2021 році.

З описаного у запитання можна зробити висновок про те, що за умови наявності певних обсягів операцій, можливі наслідки для КН у вигляді обов’язку сплати ПДВ. Крім того, виникає обов’язок такого постійного представництва нерезидента сплачувати податок на прибуток.

Стосовно ж фізичної особи – представника такої КН, то для неї такі операції податкових наслідків не мають, оскільки вона діє від імені КН.

Компанії – резиденти, експортер і імпортер, також жодним чином не повинні нести жодного наслідку від визнання КН – платником українських податків. Особливо важливим є оформлення митних декларацій (імпортної і експортної) для того, щоб у податківців не виникла ідея вважати існування КН – примарним.