Позика від нерезидента і податок на репатріацію

Питання: Чи виникає податок на репатріацію якщо нерезидент (Кіпр) надавав позику, а потім відступив право вимоги боргу  (тіло та відсотки) фінансовій компанії (ТОВ-резиденту)?

 

Відповідь: Пунктом 141.4. ст.141 Податкового кодексу України врегульовано оподаткування нерезидентів податком на прибуток підприємств. Відповідно до пп.141.4.1. ст.141 ПКУ доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно з пп.14.1.54. ст.14 ПКУ доходи з джерелом їх походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні.

Для цілей цього пункту 141.4 ст.141 ПКУ такими доходами, зокрема, є й проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Згідно з пп.141.4.2. ПКУ резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 – 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до пп.141.4.11. ст.141 ПКУ доходи нерезидентів у вигляді процентів за позиками або фінансовими кредитами, наданими резидентам, оподатковуються за ставкою в розмірі 5 відсотків у джерела виплати таких доходів та за рахунок таких доходів з одночасно дотриманням таких умов:

а) кошти, надані нерезидентом за позикою або фінансовим кредитом, залучені ним шляхом розміщення іноземних боргових цінних паперів на іноземній фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

б) кошти, надані нерезидентом за позикою або фінансовим кредитом, залучені з метою надання (прямо або опосередковано) резиденту позики або фінансового кредиту;

в) нерезидент, якому виплачуються проценти, та/або уповноважена ним особа (якщо проценти виплачуються через таку особу) не є резидентами юрисдикцій, які на дату розміщення нерезидентом іноземних боргових цінних паперів включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп.39.2.1.2 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПКУ.

В залежності від виконання чи невиконання умов пп.141.4.11. ст.141 ПКУ резидент, який виплачує саме нерезиденту дохід у вигляді процентів за користування позикою, зобов’язаний утримати 15% або 5% податку на прибуток та перерахувати цей податок до державного бюджету. Цей податок й прийнято вважати «податком на репатріацію», тому що отримувачем такого доходу стає нерезидент.

 

Щодо заміни позикодавця – нерезидента новим кредитором – резидентом слід виходити з того, що відповідно до ст.512 ЦКУ кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов’язку боржника третьою особою;

5) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст.514 ЦКУ до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому заміна кредитора не допускається у зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з особою кредитора, зокрема у зобов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку про те, що новий кредитор – резидент в результаті відступлення права вимоги набув усіх прав за договором позики, у тому числі й право на отримання доходу у вигляді процентів за позикою. Отже, у такому разі усувається така ознака «податку на репатріацію» як отримання доходу саме нерезидентом. Та й сама назва п.141.4 ст.141 ПКУ говорить сама за себе: «Особливості оподаткування нерезидентів», тобто цією нормою регулюються відносини щодо оподаткування доходів саме нерезидентів, а не резидентів. Фінансова компанія – резидент, на відміну від нерезидента, сама є платником податку на прибуток, а тому утримання з процентів за позикою «податку на репатріацію» втрачає будь-який юридичний та фінансовий сенс.

Отже, при виплаті процентів за позикою на користь фінансової компанії – резидент, позичальник не зобов’язаний утримувати та сплачувати «податок на репатріацію», не зважаючи на те, що первісним позикодавцем був нерезидент.