Питання: Настав строк платежу за векселем, але коштів на його погашення немає. Проте платник за векселем має акції, які векселедержатель готовий прийняти на погашення векселя. Як провести такий взаємозалік?
Відповідь: Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Тож, з загальним правилом, припинити зобов’язання за векселем можна шляхом здійснення своєчасного та повного платежу за ним.
Однак загальне правило тому так і називається, що з нього є виключення. Глава 50 Цивільного кодексу України містить ще вісім підстав припинення зобов’язання. Деякі з них можуть бути застосовані і в ситуації, наведеній у питанні.
Варіант 1. Припинення вексельного зобов’язання за домовленістю сторін (новація).
Відповідно до ст.604 ЦКУ зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов’язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Як видно з наведеного, для вексельного зобов’язання новація не заборонена.
Для новації необхідно укласти договір між векселедержателем та платником за векселем, в якому вказати (узгодити), що зобов’язання платника за векселем припиняється шляхом заміни його новим зобов’язанням, а саме зобов’язанням передати векселедержателю акції, вартість яких є еквівалентною сумі платежу за векселем.
Варіант 2. Зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до ст.601 ЦКУ зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Ст.602 містить заборону (недопустимість) зарахування таких вимог:
1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю;
2) про стягнення аліментів;
3) щодо довічного утримання (догляду);
4) у разі спливу позовної давності;
41) за зобов’язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;
5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Як бачимо, законодавець не включив до переліку заборонених вексельне зобов’язання.
Для зарахування у цьому разі слід укласти договір купівлі-продажу акцій, за яким продати акції векселедержателю за ціною, що є еквівалентною сумі платежу за векселем. Строк платежу слід встановити таким чином, щоб він настав якомога швидше, але не раніше строку платежу за векселем. Таким чином у векселедержателя виникне зобов’язання перед платником за векселем, еквівалентне зобов’язанню платника за векселем по сумі. При настанні строку платежу за векселем і строку платежу за договором купівлі-продажу акцій необхідно укласти договір про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Слід мати на увазі, що договір купівлі-продажу акцій як цінних паперів слід укладати із залученням професійного торговця цінними паперами. Так вимагає законодавство, яким регулюється професійна діяльність на ринку цінних паперів.
Варіант 3. Здійснення зустрічних оплат.
Цей варіант припинення зобов’язання за векселем відрізняється від попереднього лише кінцевою стадією. Так само слід укласти договір купівлі-продажу акцій векселедержателю і так само має виникнути його зустрічне зобов’язання перед платником за векселем.
Однак у цьому разі не укладається договір зарахування зустрічних однорідних вимог, а здійснюються зустрічні платежі. Їх можна здійснити як разовим платежем: векселедержатель оплачує вартість акцій платнику за векселем у повному обсязі, а платник за векселем – погашає вексель зустрічним платежем. Для цього можна позичити кошти на один день.
Якщо коштів не вистачає і позичити ні у кого, то таку операцію погашення можна розділити на кілька частин і частковими зустрічними платежами здійснити погашення зустрічних вимог.
Варіант 4. Продаж акцій з оплатою їх векселем.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 № 2374-ІІІ видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов’язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.
Хоча ця норма стосується видачі векселів, проте для усунення ризиків її поширення контролюючими органами на операції з передачі раніше виданих векселів, варто укласти договір купівлі-продажу акцій векселедержателю, в якому зазначити спосіб оплати – векселем. Тим самим векселем, який треба погасити.
Відповідно до ст.11 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі будь-який вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Індосамент може бути вчинений навіть на користь трасата, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або на користь трасанта, або на користь будь-якої іншої особи зобов’язаної за векселем. Ці особи можуть реіндосувати вексель.
Отримавши вексель в оплату за продані векселедержателю акції платник за векселем може використати цей вексель ще раз для розрахунків з іншим кредитором, тобто може його реіндосувати далі. У такому разі сума за таким векселем має бути врахована за кредитом рахунку 51, субрахунок 511 «Довгострокові векселі, видaні в національній валюті» чи субрахунок 512 «Довгострокові векселі, видaні в іноземній валюті», або за кредитом рахунку 62 «Короткострокові векселі видані», в розрізі субрахунків: 621 «Короткострокові векселі, видані в національній валюті»; 622 «Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті».
Одночасно такий вексель має бути відображений за дебетом рахунку 34 «Короткострокові векселі отримані» чи рахунку 18 «Довгострокові векселі одержані», на відповідних субрахунках відповідно до валюти.
Якщо ж потреби використовувати такий вексель повторно немає, то можна «згорнути» вказані вище кредиторську та дебіторську заборгованість за одним і тим самим векселем, видавши наказ з посиланням на ст.606 ЦКУ, відповідно до якої зобов’язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.