Помилковий платіж

Питання: Згідно з Указом Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.1995 № 227/95 підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п’ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. Цей Указ втратив чинність згідно із Законом  № 2473-VIII від 21.06.2018, але новий закон 2473-VIII не регламентує це питання, він стосується валютних операцій. А як щодо гривневих?

Якими законодавчими нормами регламентується питання повернення помилково перерахованих коштів?

Які строки для повернення коштів встановлені регулятором, які вимоги до документів, на підставі яких здійснюється повернення помилково перерахованих коштів?

Відповідь: Відповідно до ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (власнику рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Згідно зі ст.1068 ЦКУ банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. А ст.1071 ЦКУ встановлює правило, відповідно до якого банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Отже, клієнт банку і банк перебувають у цивільних (приватно-правових) відносинах, які регулюються договором, укладеним між ними, та законодавством (загальним і спеціальним).

Спеціальним нормативним актом, що регулює відносини між банком та його клієнтом щодо переказу грошових коштів, є Закон № 2346[1]. Відповідно до п.1.24 ст.1 цього Закону переказ коштів – це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. При цьому Закон № 2346 розрізняє так званий помилковий[2] та неналежний переказ[3]. Помилковий і неналежний переказ в основі своєї відмінності мають винну особу: банк або інший суб’єкт переказу (для помилкового переказу), ініціатор, який не є платником (для неналежного переказу).

Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу. Ініціатор переказу може відрізнятися від платника, так як платником визнається особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів, або яка сама ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів. Отже платник і ініціатор переказу співпадають в одній особі, якщо сам платник ініціює переказ.

Ініціатор переказу може платником не бути. Така ситуація існує коли з рахунку платника кошти списуються, наприклад, на підставі розрахункового документу виконавця на виконання рішення суду. Платником у цьому разі є боржник, а ініціатором переказу – виконавець. При цьому Закон № 2346 вказує, що неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

До суб’єктів переказу коштів ст.5 вказаного Закону відносить учасників, користувачів (платників, отримувачів) платіжних систем. Відносини між ними регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Ст.8 Закону № 2346 зобов’язує банк виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Розрахунковим документом є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача. При цьому до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Ініціювати переказ коштів з рахунку платника може сам платник, а також обтяжував чи отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом (ст.20 Закону № 2346). Ініціювання переказу проводиться у тому числі шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа (ст.21 Закону № 2346). Ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за такими видами  розрахункових документів, як  платіжне доручення та платіжна вимога-доручення.

Отже, помилки при переказі коштів може припуститися ініціатор такого переказу шляхом зазначення неналежної інформації в розрахунковому документі в результаті чого відбувається неналежний чи помилковий переказ коштів.

Ст.23 Закону № 2346 регулює порядок відкликання розрахункових документів. Відповідно до неї платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання. Платіжна вимога на примусове списання коштів може бути відкликана стягувачем у будь-який час до списання коштів з рахунка платника шляхом подання до банку, що обслуговує цього стягувача, документа на відкликання.

Таким чином, помилку в розрахунковому документі може виправити той учасник переказу, який його ініціював, шляхом подання банку відповідного розрахункового документа. І зробити це він може до списання коштів з банківського рахунку платника, тобто в межах операційного часу банку в день отримання банком розрахункового документа і за умов, що кошти ще не списані. Після цього моменту списання коштів вважатиметься, що банк виконав свій обов’язок належним чином. Навіть якщо кошти «пішли не туди». Адже банк виконував розрахунковий документ відповідно до вказаних у ньому реквізитів. Тож банк ніякої відповідальності у такому разі не нестиме.

Отже виправити помилку в платіжному дорученні можна шляхом його відкликання та надання банку нового платіжного доручення вже з правильними реквізитами.

Наслідки неправильного оформлення платіжного доручення настають для платника, оскільки саме він здійснив таке неправильне оформлення розрахункового документа.

Як було вказано вище, у результаті неправильного оформлення платіжного доручення відбувається саме належний переказ, оскільки ані вини банку для помилкового переказу, ані вини ініціатора, який не є платником, для неналежного переказу в такій ситуації не існує. Тобто кошти будуть зараховані тому отримувачу, який вказаний у платіжному дорученні, хоча платник й бажав їх перерахувати іншому отримувачу, чи взагалі не перераховувати. Це й буде належним переказом коштів.

Відповідно до пп.32.3.1. ст.32 Закону № 2346 у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов’язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Одночасно банк-порушник зобов’язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення.

Згідно з п.35.1. ст.35 Закону № 2346 неналежний отримувач зобов’язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

У разі своєчасного повідомлення банком-порушником неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу та порушення неналежним отримувачем зазначеного строку неналежний отримувач має повернути суму переказу, а також сплатити банку-порушнику пеню в розмірі 0,1 відсотка цієї суми за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Таким чином, якщо кошти були перераховані внаслідок дій власника рахунку на рахунок іншої особи, такий переказ не є ані неналежним, ані помилковим. Для таких випадків вказаний Закон № 2346 не передбачає ані строків повернення коштів, ані відповідальності за їх порушення.

[1] Закон України від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

[2] Помилковий переказ – це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб’єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

[3] Неналежний переказ – це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.