Питання: Плануємо укласти договір на отримання послуг. Які послуги отримувати менш ризиковано з точки зору конфліктів з контролюючими органами: інформаційні чи консультаційні?

Відповідь: Перш за все слід визначитися, які ж насправді послуги має намір придбати платник податків.

Так, КВЕД 70.22 включає консультування з питань комерційної діяльності і керування. Цей клас включає надання консультаційних послуг, управлінської та організаційної підтримки компаніям та іншим організаціям з питань керування, корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу, управління змінами, зниження собівартості та інших фінансових питань, маркетингових цілей і політики, кадрової політики, стратегії виплат компенсацій і пенсій, планування виробництва та контролю. Надання комерційних послуг може включати консультування, управлінську й організаційну підтримку компаній і громадських організацій відносно:

• проектування методики бухгалтерського обліку та правил, програм ведення звітності, процедур контролю виконання кошторису
• консультування та підтримки компаній і громадських організацій у сфері планування, організаційних заходів, забезпечення ефективності та контролю, інформації з питань управління тощо

КВЕД 63 «Надання інформаційних послуг» включає діяльність пошукових веб-порталів, оброблення даних, розміщення (хостинг), а також надання інших інформаційних послуг. Цей КВЕД має дві групи:

• 1 «Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов’язана з ними діяльність; веб-портали». Ця група включає діяльність із надання інфраструктури для розміщення (хостингу), оброблення даних і пов’язану із цим діяльність, а також надання засобів для пошуку та інших порталів в мережі Інтернет;
• 9. «Надання інших інформаційних послуг». Ця група включає діяльність інформаційних агентств, а також будь-яких інших інформаційних служб.

До неї входить клас 63.91 «Діяльність інформаційних агентств», а саме діяльність інформаційних агентств з надання новин, фотографій і сенсаційних матеріалів для засобів масової інформації, та клас 63.99 «Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.», а саме надання інших інформаційних послуг, не віднесених до інших угруповань:

• надання інформаційних послуг по телефону з використанням комп’ютерної технології;
• надання послуг з пошуку інформації за винагороду або на основі контракту;

• надання послуг з добору новин і матеріалів із преси (медійний моніторинг) тощо.

Перш за все платнику податків слід чітко визначитися з тим, які саме послуги він планує отримувати, щоб їх чітко сформулювати як предмет відповідного договору.

Проте ризик у стосунках з податківцями полягає не стільки у правильному виборі таких послуг: інформаційні чи консультаційні, скільки у так званій реальності таких господарських операцій. Адже зрозуміло, що на дотик ані консультаційні, ані інформаційні послуги не відчуєш, а це завжди наводить представників на думку щодо нереальності відповідних господарських операцій.

Нереальність правочинів отримала свій початок з Листа  №285/2/99-99-10-04-02-10 від 11.09.2014, в якому ДФС України вказує: «органи фіскальної служби під час проведення перевірок наразі виходять з того, що дотримання або недотримання учасниками господарської операції вимог цивільного законодавства, зокрема, щодо умов дійсності/недійсності господарських зобов’язань (правочинів), без наявності відповідних судових рішень, не має безпосереднього впливу на результати податкового обліку.

Вирішальне значення для даних податкового обліку має існування факту господарської операції та її дійсний економічний зміст, зокрема, наявність ділової мети у вчинюваних операціях.

Враховуючи викладене, органами фіскальної служби під час здійснення контрольно-перевірочних заходів досліджується реальність здійснення господарських операцій і у разі виявлення певних порушень притягнення платників податків до відповідальності здійснюється з урахуванням положень податкового законодавства».

Судова ж практика стосовно обґрунтування реального характеру господарської операції знайшла своє відображення у Довідці ВАСУ від 15.04.2010[1]. ВАСУ чітко вказав, що для визнання відсутності реального характеру у операції потрібні наступні ознаки:

• неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
• відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
• облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
• здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таке зазначення вказаних ознак у Довідці ВАСУ прямо вказує, на чому платнику податків слід зосередитися, аби в адміністративному суді його зрозуміли: на доведенні факту реальних наслідків, а не лише наміру їх створити. Пояснивши у суді, які послуги були отримані, яким чином вони були зафіксовані в первинних документах, які дозвільні та супровідні документи для цього оформлювалися, та підтвердивши усі ці факти належними первинними документами, дозволами та іншими документами, які з точки зору процесуального права є письмовими доказами, платник податків має шанс отримати позитивне для нього рішення адміністративного суду.

При цьому суди, розглядаючи податкові спори щодо реальності господарських операцій, рухаються за таким приблизно алгоритмом:

• встановлення наявності ділової мети операції;
• визначення об’єктивного сенсу проведення операції та порівняння його із задекларованим;
• дослідження добросовісності позивача, у випадку коли його контрагенти за спірною операцією з «дефектами»;
• оцінка дотримання норм податкового законодавства стосовно змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Тож зосередитися такий платник податків – отримувач вказаних інформаційних чи консультаційних послуг більш за все має на забезпеченні себе доказами реальності господарських операцій, а не на їх назві. Хоча назва таких послуг також має бути відповідною.

[1] Довідка ВАСУ про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15 квітня 2010 року.