Г-та “Все про бухгалтерський облік”, № 74, 10 серпня 2020 року, стор. 4-6.

Фінансовий моніторинг усе глибше заглиблюється у наше життя. Якось у одного адвоката клієнт вирішив проконсультуватися з питання поповнення учасниками ТОВ статутного капіталу такого ТОВ з метою отримання можливості розрахуватися за зовнішньоекономічним контрактом. Адвокат згадав одразу, що він – СПФМ. І став дуже «обережним».

 

Цього разу про спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

 

Хто вони такі ці спеціальні СПФМ?

 

Нагадаємо, що система фінансового моніторингу в Україні є дворівневою та включає в себе суб’єктів державного та суб’єктів первинного рівня. Своєю чергою суб’єкти первинного фінансового моніторингу (СПФМ) за критерієм основної діяльності також можуть бути поділені на дві групи:

1. такі СПФМ, що здійснюють діяльність, пов’язану з фінансовими послугами, та
2. такі, чия діяльність до фінансових послуг ніякого, тим більше прямого, відношення не має, однак вони також мають виявляти підозрілі і порогові операції в силу своєї основної не фінансової діяльності.

Другу групу складають так звані у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-ІХ (далі – Закон № 361) спеціально визначені СПФМ. До спеціально визначених СПФМ Закон № 361 відносить:

а) суб’єктів аудиторської діяльності;

б) бухгалтерів, суб’єктів господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку;

в) суб’єктів господарювання, що здійснюють консультування з питань оподаткування;

г) адвокатські бюро, адвокатські об’єднання та адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально;

ґ) нотаріусів;

д) суб’єктів господарювання, що надають юридичні послуги;

е) осіб, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами;

є) суб’єктів господарювання, що надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, а також суб’єктів господарювання, що надають за винагороду консультаційні послуги, що пов’язані з купівлею-продажем нерухомого майна;

ж) суб’єктів господарювання, що здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них;

з) суб’єктів господарювання, що надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор.

Деякі з перелічених категорій спеціальних СПФМ можуть не набути цей статус. Для цього їм треба стати найманим працівником свого клієнта. Наприклад, бухгалтер, юрист, податковий консультант, які працюють на умовах трудового договору, не стають спеціальними СПФМ. А от якщо вони укладають цивільно-правовий договір з надання послуг своїм клієнтам, то тоді вже вони – СПФМ.

Проте нотаріуси, наприклад, не можуть перебувати в трудових відносинах зі своїми клієнтами, а тому вони не можуть позбутися статусу СПФМ.

 

Усіх спеціальних СПФМ в залежності від особливостей їх виду діяльності, можна поділити на чотири групи:

1. Так звані професійні «консультанти» стосовно допомоги щодо фінансових операцій;
2. Посередники та консультанти у сфері нерухомості;
3. Суб’єкти господарювання, діяльність яких пов’язана з дорогоцінним камінням та металами.
4. Суб’єкти господарювання у сфері лотерей та азартних ігор.

Кожна з наведених груп має особливості, що стосуються їх діяльності.

 

Особливості діяльності професійних «консультантів» стосовно допомоги щодо фінансових послуг

До цієї групи ст.10 Закону № 361 відносить адвокатські бюро, адвокатські об’єднання та адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально; нотаріусів; суб’єктів господарювання, що надають юридичні послуги. Перелічені особи не завжди виконують обов’язки СПФМ, а лише під час здійснення певного переліку операцій, а саме якщо вони беруть участь, діючи від імені та/або за дорученням клієнта, у будь-якій фінансовій операції та/або допомагають клієнту планувати чи здійснювати операцію щодо:

• купівлі-продажу нерухомості або управління майном при фінансуванні будівництва житла;
• купівлі-продажу суб’єктів господарювання та корпоративних прав;
• управління коштами, цінними паперами або іншими активами клієнта;
• відкриття та/або управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах;
• залучення коштів, необхідних для створення юридичних осіб та фондів, забезпечення їх діяльності або управління ними;
• створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами, фондами, трастами або іншими подібними правовими утвореннями.

 

 

Виходячи з наведеного переліку операцій, в яких у СПФМ виникають обов’язки, пов’язані з цим статусом, та враховуючи положення ч.2 ст.10 Закону № 361, слід дійти висновку про те, що СПФМ не набуває обов’язків щодо:

– забезпечення належної організації та проведення первинного фінансового моніторингу для виявлення можливих підозрілих фінансових операцій;

– забезпечення функціонування належної системи управління ризиками та застосування ризик-орієнтованого підходу;

– здійснення перевірки нових та уже існуючих клієнтів; забезпечення моніторингу фінансових операцій клієнта; повідомляти спеціально уповноважений орган про підозрілі фінансові операції або спроби їх проведення незалежно від суми негайно після виникнення підозри або достатніх підстав для підозри;

– забезпечення доступу представників Міністерства юстиції та на обґрунтовані запити правоохоронних органів, вчинені у межах їх повноважень, до документів або інформації, що містяться у них, у повному обсязі відповідно до вимог закону.

А також вказані СПФМ мають такі «пільги»:

– у разі неможливості дотримання строків подання  інформації на запит уповноваженого органу з об’єктивних причин погодити із спеціально уповноваженим органом не пізніше двох робочих днів з дня надходження запиту строк подання запитуваної інформації;

– повідомляти спеціально уповноважений орган про різні порогові фінансові операції – протягом п’яти робочих днів з дня їх проведення (спроби проведення), а про фінансові операції із переказу коштів за кордон (у тому числі до держав, віднесених Кабінетом Міністрів України до офшорних зон); фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів), не пізніше п’ятого робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому фінансові операції були здійснені.

Ще своєрідною пільгою для СПФМ цієї групи є те, що вони можуть не виконувати обов’язки щодо здійснення належної перевірки клієнта та не повідомляти спеціально уповноважений орган про свої підозри у разі надання послуг щодо захисту клієнта, представництва його інтересів у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів або надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта. Тобто вони мають право на так звану адвокатську та нотаріальну таємницю. Незважаючи на той факт, що адвокатська та нотаріальна таємниця захищені спеціальними законами (ст. 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI та ст.8 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII), зазначену «пільгу» отримали й особи, які надають юридичні послуги, які спеціального захисту «своєї» таємниці на рівні спеціального закону ще поки не отримали.

 

 

Особливості діяльності посередників та консультантів у сфері нерухомості.

 

Діяльність вказаних СПФМ породжує відповідні обов’язки у разі надання ними посередницьких послуг під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, а також у разі надання за винагороду консультаційних послуг, що пов’язані з купівлею-продажем нерухомого майна, послуг з підготовки та/або здійснення правочинів щодо купівлі-продажу нерухомого майна.

Грубо кажучи, якщо така особа стала «активним свідком» здійснення операції купівлі-продажу нерухомості, то вона набула статус СПФМ.

У ВР зареєстровано проєкт Закону про рієлторську діяльність, яким пропонується, щоб рієлтерські послуги могли надаватися лише суб’єктом рієлтерської діяльності, якому таке право надано в порядку та на умовах, визначених вказаним Законом. Планується заборонити рієлторську діяльність та надання рієлтерських послуг суб’єктом без відповідного сертифікату. Відчуження, реалізація та/або передача в найм (оренду) фізособою об’єкта нерухомого майна, його частини здійснюватиметься за умови внесення до Єдиної інформаційної бази даних (ЄІБД) відомостей стосовно об’єкта нерухомості (його частини) та формування та реєстрації інформаційного паспорту об’єкта нерухомості (ІПОН). Нотаріуси зможуть посвідчувати правочини щодо нерухомого майна, включаючи договори оренди, лише за умови формування та отримання з ЄІБД витягу із зареєстрованого ІПОН.

 

Особливості діяльності суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з дорогоцінним  камінням та металами

 

Вони також не завжди мають обов’язки СПФМ. А лише у тих випадках, коли вони здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них, якщо сума фінансової операції дорівнює чи перевищує 40 тисяч гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, під час проведення фінансових операцій з предметами високої вартості (зокрема, з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, антикварними речами, предметами мистецтва тощо) або під час організації торгівлі такими предметами, у тому числі аукціонної.

Тобто такі суб’єкти господарювання «підпадають» під дію Закону № 361 за наявності в їх господарській операції готівки у сумі більше ніж 40 тисяч грн, а також, якщо вони у той чи інший спосіб сприяють продавцям і покупцям дорогоцінних металів чи каміння зустріти одне одного.

 

Особливості діяльності суб’єктів господарювання у сфері лотерей та азартних ігор

Їх діяльність набуває ознак такої, що підпадає під дію Закону № 361 у разі здійснення фінансових операцій із прийняття або повернення у сукупності або окремо плати (ставок) безпосередньо у гравців, виплати виграшу (призу). Крім того, вказані суб’єкти зобов’язані виконувати обов’язки СПФМ під час здійснення фінансових операцій із прийняття або повернення плати (ставок), виплати виграшу (призу), якщо такі фінансові операції здійснюються від його імені і за його дорученням (на підставі договору) третіми особами.

Очевидно, що за наявності поки ще чинного Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009 № 1334-VI фінмоніторинг цього виду діяльності був якось недоречний. Адже не можна контролювати те, що заборонено.

Проте усе стало зрозумілим, коли 14 липня 2020 року ВР прийняла Закон «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» (законопроєкт № 2285-д), адже «державне регулювання» – дещо інше, аніж «заборона». Тож з набранням чинності цим Законом, почне діяти у цій частині щодо СПФМ і Закон № 361.

 

«Холостий» вистріл

 

Дещо випадають із кола особливостей такі спеціальні СПФМ як суб’єкти господарювання, що здійснюють консультування з питань оподаткування. На сьогодні діяльність вказаних суб’єктів ніяк не врегульована, а тому й сказати, хто ж зобов’язаний «фінмоніторити» у цьому напрямку, досить складно.

Очевидно, за аналогією з азартними іграми, слід очікувати на реанімацію законопроєкту «Про податкове консультування в Україні» № 2745, який прагнув побачити світ ще в 2008 році. Відповідно до цього законопроєкту зміст податкового консультування полягає зокрема в здійсненні діяльності з:

– надання консультаційних послуг з питань визначення та реалізації прав та обов’язків платників податків і зборів, застосування законодавства щодо податків і зборів;

– надання необхідних рекомендацій стосовно визначення бази оподаткування, розрахунку податків і зборів, використання пільг окремими платниками податків і зборів, дотримання встановленого порядку нарахування та сплати податків і зборів, розробки варіантів організації оподаткування стосовно специфіки діяльності юридичних та фізичних осіб.

Тож цілком очікуваною є реанімація цього законопроєкту.

 

 

Висновок. Спеціально визначені СПФМ – це такі собі консультанти, посередники, повірені, діяльність яких не пов’язана з безпосереднім наданням фінансових послуг. Проте вони можуть «допомогти» (свідомо чи підсвідомо, чи навіть несвідомо) легалізувати певні незаконні доходи чи «брудні» кошти. А тому Закон № 361 й покладає на них відповідні обов’язки, невиконання яких краще не допускати.