Фінансовий моніторинг: бенефіціарні власники

Г-та “Все про бухгалтерський облік”, № 81, 2 вересня 2020 року, стор. 4-6.

Фінансовий моніторинг мабуть не був би самим собою, якби окрім виявлення підозрілих та порогових операцій, не мав за мету ще й виявлення справжніх вигодонабувачів, тобто не тих «фунтів», які зазначені у якості власника бізнесу, а – справжніх власників. Якось у ЗМІ, років 10 тому, промайнула інформація одного журналістського розслідування про те, що майже усі престижні авто, припарковані біля будівлі податкової інспекції, були зареєстровані не на працівників ДПІ, а на їх родичів, друзів, знайомих. А податківці ці авто просто орендували. Навряд чи знайдеться з десяток українців, які у це повірять.

 

Цього разу про виявлення справжніх власників активів та грошових коштів, тобто про бенефіціарів. ВікіпедіЯ дає таке розуміння цього слова: «Бенефіціар (від фр. Benefice — прибуток, користь) — особа, що отримує прибуток від своєї власності, яку передано в довірче користування другій особі, юридичній чи фізичній (оренда, винайм), або від використання власності третіми особами (наприклад, коли акціонер передає акції в користування брокеру, з метою отримання максимального прибутку (дивіденда)».

 

Спочатку про наслідки

 

Для того, щоб усвідомити значення інституту «бенефіціарів», варто ознайомитися з наслідками його недооцінки. А їх, (наслідки) можна поділити на два види: наслідки для суб’єктів первинного фінансового моніторингу (СПФМ) та наслідки для їх клієнтів.

Відповідно до п.«г» ч.8 ст.8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-ІХ (далі – Закон № 361) СПФМ зобов’язаний повідомляти спеціально уповноважений орган про розбіжності між відомостями про кінцевих бенефіціарних власників клієнта, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, та інформацією про кінцевих бенефіціарних власників (КБВ), отриманою СПФМ в результаті здійснення належної перевірки клієнта, – не пізніше десятого робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому були виявлені розбіжності.

Для того, щоб подати таку інформацію спеціально уповноваженому органу, СПФМ зобов’язаний здійснити належну перевірку клієнта.

Відповідно до ст.32 Закону № 361 до СПФМ можуть бути застосовані штрафи у таких розмірах:

1) за порушення вимог щодо здійснення належної перевірки, вимог щодо виявлення належності клієнтів та інших осіб до політично значущих осіб, членів їх сімей, осіб, пов’язаних з ними, у випадках, передбачених законодавством, – до 12 тисяч НМДГ (204 тисячі грн);

2) за порушення вимог щодо відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції – у розмірі до 20 тисяч НМДГ (340 тисяч грн);

6) за неподання, несвоєчасне подання, порушення порядку подання або подання спеціально уповноваженому органу недостовірної інформації у випадках, передбачених законодавством, – у розмірі до 20 тисяч НМДГ (340 тисяч грн).

 

Що ж до наслідків недооцінки інституту «бенефіціарів» клієнтами для самих клієнтів СПФМ можуть настати наслідки у вигляді зупинення фінансових операцій. Відповідно до ст.23 Закону № 361 СПФМ, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов’язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні з дня зупинення включно, проте воно може продовжено спеціально уповноваженим органом на сім робочих днів.

А ще СПФМ може відмовитися встановити чи підтримувати ділові зв’язки з таким клієнтом, тобто надавати йому послуги.

 

Для того, що зазначені наслідки не настали, треба якомога ближче познайомитися з інститутом «бенефіціарів» та дотримуватися відповідних правил.

 

Кінцевий бенефіціарний власник: хто він?  

 

Відповідно до п.30.ч.1 ст.1 Закону № 361 кінцевий бенефіціарний власник – будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Закон № 361 поділяє вирішальний вплив на прямий і непрямий. Ознакою першого є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи. Ознаками ж другого є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов’язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов’язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому не є КБВ особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права. Номінальним власником визнається особа, яка від свого імені управляє корпоративними правами іншої особи – КБВ в інтересах останнього.

 

Як виявляється КБВ. Належна перевірка.

 

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону № 361 у разі, зокрема:

  • встановлення ділових відносин,
  • наявності підозри,
  • здійснення переказів (у тому числі міжнародних) без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 30 тисяч гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, проведення фінансової операції з віртуальними активами на суму, що дорівнює чи перевищує 30 тисяч гривень,
  • виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта, проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами, якщо сума фінансової операції дорівнює або перевищує суму порогових операцій,

СПФМ зобов’язаний здійснити належну перевірку клієнта.

 

Належна перевірка – це заходи, що включають:

  • ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника);
  • встановлення КБВ клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити КБВ, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності).

Верифікація – це заходи, що вживаються СПФМ з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих СПФМ ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити КБВ чи їх відсутність. До даних, що дають змогу встановити КБВ, Закон № 361 відносить прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові, країну громадянства та постійного місця проживання, дату народження, характер та міру (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).

Структура власності – це документально підтверджена система взаємовідносин фізичних та юридичних осіб, трастів, інших подібних правових утворень, що дає змогу встановити всіх КБВ, у тому числі відносини контролю між ними, або відсутність КБВ.

Відповідно до ч.21 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (Закон про державну реєстрацію) юридичні особи зобов’язані підтримувати інформацію про КБВ та структуру власності в актуальному стані, оновлювати її та повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення, та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують ці зміни. Якщо зміни у структурі власності та інформації про КБВ юридичної особи відсутні, юридичні особи зобов’язані повідомляти державного реєстратора про відсутність таких змін при проведенні державної реєстрації будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Форма та зміст структури власності встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, за погодженням з Міністерством юстиції України. Міністерство юстиції України у листі від 23.04.2020 № 3887/8.4.4/32-20 «Щодо подання відомостей про кінцевих бенефіціарних власників» зазначило, що «оновлені форми заяв наразі перебувають на стадії погодження та планується їх запровадження найближчим часом. Зазначені форми будуть містити поля для внесення відомостей про КБВ відповідно до прийнятих змін до Закону про реєстрацію. У тому числі будуть поля для зазначення, що відомості про КБВ, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є актуальними або потребують змін».

Крім того відповідно до нової статті 171 Закону про державну реєстрацію для підтвердження відомостей про КБВ щорічно, починаючи з наступного року з дати державної реєстрації юридичної особи, протягом 14 календарних днів подаються, зокрема заява про підтвердження відомостей про КБВ та структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.

 

Відповідно до ст.11 Закону № 361 під час здійснення належної перевірки СПФМ відповідно до законодавства зобов’язаний на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел (якщо інше не передбачено цим Законом), здійснювати верифікацію. З метою встановлення КБВ СПФМ:

  • витребовує та отримує від клієнта – юридичної особи структуру власності такого клієнта;
  • встановлює щодо трасту або іншого подібного правового утворення відомості про засновників, довірчих власників, захисників (у разі наявності), вигодоодержувачів (вигодонабувачів) або групу вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також про будь-яких інших фізичних осіб, які здійснюють вирішальний вплив на діяльність трасту або іншого подібного правового утворення (у тому числі через ланцюг контролю/володіння). Щодо трастів та інших подібних правових утворень, вигодоодержувачі (вигодонабувачі) яких характеризуються певними ознаками або класом, встановлюється інформація про таких вигодоодержувачів (вигодонабувачів), яка б надала можливість встановити їх особу в момент виплати чи реалізації ними належних їм прав;
  • має право використовувати дані, що містяться в офіційних документах, офіційних та/або інших джерелах;
  • має вжити належних заходів для перевірки достовірності інформації щодо КБВ та пересвідчитися, що він знає, хто є КБВ (за його наявності), здійснюючи обґрунтовані заходи для розуміння права власності (контролю) та структури власності.

При цьому Закон № 361 встановлює, що СПФМ при встановленні КБВ клієнта не повинен покладатися виключно на Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Вимоги щодо встановлення кінцевого бенефіціарного власника СПФМ виконує з використанням ризик-орієнтованого підходу. Тобто з метою уникнення відповідальності СПФМ має «копати» глибше, аніж державний реєстратор.

До того ж СПФМ зобов’язаний додатково під час належної перевірки здійснювати стосовно клієнтів, які (кінцеві бенефіціарні власники яких) є політично значущими особами, членами їх сімей та особами, пов’язаними з політично значущими особами, у тому числі такі заходи:

  • мати належну систему управління ризиками з метою виявлення факту належності клієнта або КБВ до зазначеної категорії;
  • здійснювати на постійній основі поглиблений моніторинг ділових відносин.

 

Як було вже зазначено, про розбіжності між відомостями про КБВ клієнта, які містяться в Єдиному державному реєстрі, та інформацією про КБВ, отриманою СПФМ в результаті здійснення належної перевірки клієнта, останній повинен повідомляти спеціально уповноважений орган, в залежності від підпорядкованості такого СПФМ.

А відповідно до ст.15 Закону № 361 СПФМ зобов’язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:

  • якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити КБВ, є неможливим або якщо у СПФМ виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені, а також у разі,
  • якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її КБВ або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

 

СПФМ має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.

 

Висновок. Знаючи правило про те, що неприємні несподіванки відбуваються найневчасніше, варто з більшою повагою поставитися до необхідності виявлення СПФМ кінцевих бенефіціарних власників. У такому разі СПФМ не матиме підстав відмовити у проведенні фінансової операції або навіть зупинити їх на 2-7 днів у найнесприятливіший момент.