У 1985 році мені не вдалося поступити на юридичний факультет Військового інституту. Не пройшов за конкурсом, бо не добрав чотири бали. Треба було готуватися до нових іспитів через рік. У резерві мав трохи менше року, або 305 днів, або 7 320 годин. Вирахувавши дві третини часу на сон, їжу та роботу, зрозумів, що маю не так багато часу, аби якісно підготуватися до вступу наступного року: 2 440, або 8 годин на день у середньому. Додав до цих 8 годин ще пару годин, які міг викроїти протягом робочого дня, бо працював лаборантом кабінету хімії у школі, і міг, миючи пробірки, вчити англійські слова. То ж маю вже 27 років трудового стажу.

Вийшло 10 годин на день, за які повинен був вивчити історію СРСР, російську мову і літературу та англійську. Вивчити, а не підтягнути, бо рівня районної середньої школи було катастрофічно недостатньо, щоб вступити до Військового інституту.

А потім сталося те, з чим живу й понині. Ці 10 годин засіли у мою голову мабуть аж до рівня підсвідомості. Свідомість точно захопили повністю. Коли мені пропонували сходити в кіно чи ще кудись, завжди швидко рахував, скільки часу відриваю від підготовки, і порівнював, що важливіше: кіно чи пара десятків англійських слів. У кіно ходив, але дуже рідко і тоді, коли ані англійські слова, ані історія СРСР у голову не лізли.

Зараз продовжую жити, усвідомлюючи, на що саме витрачаю час, адже його не так вже й багато.

А тепер про Вас. Візьміть калькулятор у руки, зізнайтеся собі у тому, до якого віку Ви би хотіли дожити. Від цієї кількості років відніміть Ваш вік сьогодні і помножте на 365 днів у році, а результат помножте на 24 години. Від отриманої цифри відніміть третину, яку Ви витратите на відпочинок. Те, що залишиться, буде відведений Вами Собі час Вашого життя у годинах.

А тепер згадайте Ваш останній вихідний, як саме Ви його провели, скільки і на що витратили часу.

Запитання: «Знаючи, скільки часу Ви самі Собі залишили на життя, чи так само Ви би провели останній вихідний?».

Можливо хтось з Вас, прочитавши цей мій лист, переосмислить те, на що він витрачає Свій власний час. І це при тому, що навряд чи Ви дійсно знаєте, скільки Вам відведено.

Я не закликаю Вас жити, постійно поспішаючи. Просто поміркуйте над тим, чи так само Ви витрачатимете тепер свій час, як витрачали його раніше.