Щодо застосування деяких положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про заставу»

НАУКОВИЙ ВИСНОВОК

щодо застосування деяких положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про заставу»

(справа № 910/6939/20)

І. Зміст запиту від 20.09.2021 № 103/0/27-21

Для наукового висновку щодо тлумачення та застосування норм права відповідно до пункту 3.2. Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді, затвердженого постановою Пленуму Верховного Суду № 1 від 02.02.2018, поставлені наступні запитання:

  1. Чи слід вважати дії щодо участі у відкритих торгах (аукціоні) (прийняття заявки, допуск до участі, визначення переможця та ін.) у разі, якщо визначений за їх результатами переможець виконав усі необхідні умови, що передують підписанню відповідного договору купівлі-продажу, такими, що свідчать про погодження сторонами (продавцем та переможцем торгів) усіх істотних умов договору? Чи свідчать такі дії сторін про наявність у них обов’язку підписати відповідний договір купівлі-продажу за наслідками проведення торгів (аукціону)? Які наслідки настають для сторін у разі, якщо такий договір не буде підписано?
  2. Чи є підстави вважати, що у зв’язку з виконанням сторонами вказаних вище умов до моменту фактичного підписання договору між ними укладений попередній договір купівлі-продажу? Якщо так, чи є наслідком його укладення обов’язок сторін підписати договір купівлі-продажу? Які наслідки для сторін у разі, якщо такий договір купівлі-продажу не буде підписано?
  3. Чи слід вважати дії сторін щодо виконання зазначених вище умов такими, що свідчать про фактичне укладення договору купівлі-продажу за наслідками проведення відкритих торгів (аукціону)? Які наслідки настають для таких сторін у разі, якщо відповідний договір купівлі-продажу не буде підписано?
  4. Чи мають право сторони (продавець та переможець торгів) відмовитися від укладення договору після проведення відкритих торгів (аукціону)? Які наслідки у такому разі настануть для кожної із сторін?
  5. Які наслідки настають для сторін договору купівлі-продажу у разі скасування результатів відкритих торгів (аукціону) після визначення їх переможця та сплати ним повної вартості придбаного лоту?
  6. Які наслідки настають для переможця торгів у разі виконання ним усіх умов, що передують фактичному підписанню договору купівлі-продажу, у тому числі сплати повної вартості лоту, у разі не підписання сторонами такого договору?
  7. З урахуванням відповідей на попередні питання важливим є вирішення, чи є належним та ефективним способом захисту прав переможця відкритих торгів (аукціону) та їх поновлення вимога про визнання договору купівлі-продажу укладеним?
  8. Враховуючи статус та повноваження Фонду (уповноваженої особи) у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку та його ліквідації, чи є підстави вважати Фонд заставодавцем у розумінні Закону України «Про заставу» в аспекті необхідності отримання дозволу заставного кредитора на реалізацію предмета застави у процедурі ліквідації банку?
  9. У разі ствердної відповіді на попереднє питання, у якій формі та на якому етапі має бути висловлена така згода заставодержателя на відчуження заставленого майна Фондом у процедурі ліквідації банку? Чи має право заставодержатель відкликати свою згоду на продаж заставленого майна та на якому етапі? Які наслідки відкликання згоди заставодержателя на продаж заставленого майна після проведення торгів із визначенням переможця, який сплатив повну вартість лоту?
  10. Які наслідки настають для переможця відкритих торгів (аукціону) у випадку, коли відповідне майно, придбане ним за результатами торгів, відчужене на його користь без згоди заставодержателя?

 

ІІ. Нормативно-правові акти, документи та джерела, використані при проведенні науково-правової експертизи:

  • Конституція України Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР;
  • Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV – ЦКУ;
  • Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV – ГКУ;
  • Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 02.2012 № 4452-VI – Закон;
  • Закон України «Про заставу» від 02.10.1992 № 2654-XII – Закон про заставу;
  • Закон України «Про банки та банківську діяльність» 07.12.2000 № 2121-III – Закон про банки;
  • Закон України «Про Національний банк України» 07.12.2000 № 2121-III – Закон про НБУ;
  • Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388 «Про затвердження Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються» – Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);
  • Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 № 2 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» – Положення про неплатоспроможний банк;
  • Красавчиков О.А. Юридические факты в советсвком гражданском праве. / О.А. Красавчиков – М.: Госюриздат, 1958 – С. 60;
  • Корпоративне управління: [монографія] / [І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова]; за ред. проф. І. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Право, 2007. – с. 215.; http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2017/4_2017/part_2/12.pdf
  • Карнаух В.С. До питання про сутність та види переддоговірних відносин. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2017/4_2017/part_2/12.pdf.
  • Майданик Н.И. Преддоговорная ответственность в гражданском праве. Альманах цивилистики : сборник статей / под ред. Р.А. Майданика. Киев, 2008. Вып. 1. – С. 98;
  • Принципи європейського договірного права. Коментарі та рекомендації. Перекл. з англ. ТОВ «Асоціація експортерів і імпортерів «ЗЕД»». Київ : Асоціація «ЗЕД», 2013. – С. 25;
  • Постанова Верховного Суду України від 20.03.2012.URL [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/5508c9f0351edf5ac22579d0003a9aff?OpenDocument;
  • Хоменко М. Ефективність способів захисту цивільних прав та інтересів у практиці Європейського суду. Юридична Україна. 2016. № 5-6. – С.46;
  • Карнаух Б. Зловживання правом та його правові наслідки. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2020/9/7.pdf.

IІІ. Результати науково-правового дослідження

Алгоритм цього наукового висновку відповідає переліку питань, винесених на дослідження, деякі з яких згруповані через пов’язаність нормативно-правового регулювання.

Питання 1-3

В розумінні статей 626-628 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. При цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 ЦКУ визначається момент укладення договору. Так, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Оферті та акцепту також присвячені і статті 641, 642 ЦКУ.  Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Своєю чергою, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Отже, саме пропозиція учасника торгів є офертою придбати певне майно, яку ще має акцептувати продавець. Адже відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦКУ сторони все ж є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 643, 644 ЦКУ якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, – протягом нормально необхідного для цього часу.

При цьому, особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства (стаття 650 ЦКУ).

В той же час стаття 180 ГКУ визначає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Існує ще й інститут попереднього договору. Згідно зі статтею 635 ЦКУ попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, – у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Особливості укладення попереднього договору також врегульовано статтею 182 ГКУ. Так, за попереднім договором суб’єкт господарювання зобов’язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов’язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Отже, правова суть описаних питань стосується переддоговірних відносин  сторін.

Так, у цивілістиці існує поняття «переддоговірних» правовідносин, які не слід відразу ототожнювати із попередніми договорами.

Так, О.О. Красавчиков писав: «правовідношення, яке виникло у зв’язку з наданням пропозиції укласти договір, своїм змістом має не ті права та обов’язки, які виникнуть у результаті укладення договору, а лише права та обов’язки по укладенню самого договору, який виступає як юридичний факт для розвитку правовідношення, на встановлення, зміну або припинення якого направлено пропозицію.

Спасибо-Фатєєва та О. Кібенко визнають організаційними (переддоговірними) відносинами як відносини із попереднього договору, так і відносини, що передують будь-якому договору, тобто стадії його укладення (оферта і акцепт).

Карнаух В.С. пропонує наступну класифікацію переддоговірних відносин, зокрема за критерієм підстави виникнення: договірне (виникає, наприклад, із попереднього договору) та позадоговірне (виникає, зокрема, із вступу у переговори, що визначається в законі як юридичний факт або з початку процедури укладення договору, передбаченої законом, у тому числі під час проведення торгів, конкурсів або аукціонів).

Попередній договір як форма переддоговірних правовідносин по відношенню до основного договору купівлі-продажу може мати місце у випадку із проведенням торгів (аукціону).

Однак слід врахувати ось що.

Відповідно до п. 2 розділу VII Положення для участі у відкритих торгах (аукціоні) потенційний покупець має внести організатору відкритих торгів (аукціону) грошові кошти, розмір яких встановлюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд), та/або надати електронну банківську гарантію, яка передбачає строк для оплати вимоги не більше трьох робочих днів і бенефіціарами за якою є банк (кілька банків), майно (активи) якого (яких) виставляється для продажу, у розмірі грошового забезпечення (покриття) за мінусом винагороди організатора відкритих торгів (аукціону).

У разі невиконання переможцем відкритих торгів (аукціону) зобов’язань з підписання протоколу відкритих торгів (аукціону), повного розрахунку за відповідні активи (майно) та укладання відповідного(их) договору(ів) у встановлені Фондом строки банк-гарант за вимогою банку(ів), активи (майно) якого(их) виставлялися для продажу, та відповідно до умов наданої електронної банківської гарантії сплачує кошти такому (таким) банку(ам).

Гарантійний внесок (крім електронної банківської гарантії) повертається іншим учасникам відкритих торгів (аукціону), які не були визнані переможцями.

Згідно з п.п. 3, 4, 6 розділу VII Положення у разі якщо відкриті торги (аукціон) відбулися, Фонд отримує від організатора відкритих торгів (аукціону) протокол відкритих торгів (аукціону) із зазначенням ціни продажу лота. Банк укладає договір купівлі-продажу активу (майна) не раніше трьох робочих днів та не пізніше 20 робочих днів з дати завершення відкритих торгів (аукціону) з можливістю продовження такого строку за рішенням Фонду у разі отримання Фондом обґрунтованого подання від банку та здійснення переможцем таких відкритих торгів (аукціону) повної оплати коштів за лот (загальний строк не може перевищувати 132 робочих дня та не може закінчуватись пізніше завершення строку ліквідації банку), забезпечує проведення розрахунків відповідно до нього та протягом наступного робочого дня після дня проведення розрахунків інформує про завершення розрахунків уповноважений структурний підрозділ Фонду.

Тобто саме організатор торгів приймає заявки, допускає до участі тощо. А Фонд лише отримує результати таких торгів у формі протоколу.

У разі продажу активів, реалізація яких передбачає необхідність дотримання переважного права на їх придбання, строк укладення відповідного договору купівлі-продажу продовжується відповідно до абзацу першого цього пункту. Якщо жодна з осіб, яким належить переважне право на придбання активу, не скористалася своїм переважним правом, укладається відповідний договір купівлі-продажу з переможцем відкритих торгів (аукціону). У разі своєчасного повідомлення банку особою, якій належить переважне право на придбання активу, про намір скористатися своїм переважним правом продаж такого активу здійснюється цій особі за ціною, що склалася на відкритих торгах (аукціоні). При цьому відкриті торги (аукціон) визнаються такими, що не відбулися.

У разі відмови переможця відкритих торгів (аукціону) від підписання протоколу відкритих торгів (аукціону), укладання договору купівлі-продажу активу (майна), розрахунків або придбання активів (майна) банку, що ліквідується, кошти, що надійшли як забезпечення виконання зобов’язань учасника відкритих торгів (аукціону) (потенційного покупця), перераховуються такому банку.

Виконавча дирекція Фонду має право в будь-який момент, у тому числі під час проведення відкритих торгів (аукціону), припинити продаж активу (майна) та зняти відповідний лот з продажу на відкритих торгах (аукціоні). У разі прийняття такого рішення уповноважена особа Фонду надає організатору відкритих торгів (аукціону) письмове повідомлення про зняття лота з продажу і відкриті торги (аукціон) скасовуються.

Також зауважимо, що чинна редакція попереднього абзацу, на відміну від редакції, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, має такий вигляд: виконавча дирекція Фонду має право в будь-який момент, у тому числі під час проведення відкритих торгів (аукціону), але до моменту формування протоколу відкритих торгів (аукціону), припинити продаж активу (майна) та зняти відповідний лот з продажу на відкритих торгах (аукціоні). У разі прийняття такого рішення уповноважена особа Фонду (у разі делегування Фондом відповідних повноважень як ліквідатора банку) надає організатору відкритих торгів (аукціону) письмове повідомлення про зняття лота з продажу і відкриті торги (аукціон) скасовуються.

Фонд укладає договір з організатором відкритих торгів (аукціону), вимоги до змісту якого встановлені Фондом, згідно з рішенням Фонду про затвердження порядку та умов продажу активу(ів) (майна) (п. 9 розділу IV Положення).

Враховуючи наведені правові норми доходимо висновків:

  • Дії щодо прийняття заявки, допуску до участі, визначення переможця тощо вчиняються в межах переддоговірних відносин. Вони ще є позадоговірними переддоговірними відносинами (а не попереднім договором) відповідно до наведеної вище класифікації. Вчинення цих дій не слід ототожнювати з погодженням сторонами усіх істотних умов договору. Адже саме організатор торгів, а не банк як сторона договору, приймає заявки, допускає до участі тощо. Банк (Фонд) лише отримує за результатами торгів протокол. І лише після цього розглядає оферту переможця торгів.

На це також вказує норма, відповідно до якої враховується переважне право на придбання активу. І якщо ніхто ним не скористався, банк укладає договір з переможцем торгів, тобто акцептує і укладає договір.

За таких умов відсутній і обов’язок у продавця та переможця торгів укласти (підписати) договір купівлі-продажу.

  • Враховуючи, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а попередній договір їх також повинен містити, дії, викладені у попередньому пункті, не можна вважати укладенням попереднього договору купівлі-продажу. Відповідно, такі дії не можуть утворювати і обов’язок підписати договір купівлі-продажу за наслідками проведення торгів (аукціону).
  • Наслідками не укладення (не підписання) договору купівлі-продажу у такому випадку є наявність його статусу – неукладеного договору, який не породжує юридичних наслідків.

Своєю чергою, у разі відмови переможця відкритих торгів (аукціону) від укладання договору купівлі-продажу активу (майна), розрахунків або придбання активів (майна) банку, що ліквідується, кошти, що надійшли як забезпечення виконання зобов’язань учасника відкритих торгів (аукціону) (потенційного покупця), перераховуються такому банку.

Питання 4-6

Наслідки, щодо яких сформульовані питання, сформовані у наступних правових нормах.

Відповідно до п.п.2-4, 6 розділу VII Положення у разі невиконання переможцем відкритих торгів (аукціону) зобов’язань з підписання протоколу відкритих торгів (аукціону), повного розрахунку за відповідні активи (майно) та укладання відповідного(их) договору(ів) у встановлені Фондом строки банк-гарант за вимогою банку(ів), активи (майно) якого(их) виставлялися для продажу, та відповідно до умов наданої електронної банківської гарантії сплачує кошти такому (таким) банку(ам).

У разі продажу активів, реалізація яких передбачає необхідність дотримання переважного права на їх придбання, строк укладення відповідного договору купівлі-продажу продовжується. Якщо жодна з осіб, яким належить переважне право на придбання активу, не скористалася своїм переважним правом, укладається відповідний договір купівлі-продажу з переможцем відкритих торгів (аукціону). У разі своєчасного повідомлення банку особою, якій належить переважне право на придбання активу, про намір скористатися своїм переважним правом продаж такого активу здійснюється цій особі за ціною, що склалася на відкритих торгах (аукціоні). При цьому відкриті торги (аукціон) визнаються такими, що не відбулися.

У разі відмови переможця відкритих торгів (аукціону) від підписання протоколу відкритих торгів (аукціону), укладання договору купівлі-продажу активу (майна), розрахунків або придбання активів (майна) банку, що ліквідується, кошти, що надійшли як забезпечення виконання зобов’язань учасника відкритих торгів (аукціону) (потенційного покупця), перераховуються такому банку.

У разі встановлення, що переможець відкритих торгів (аукціону) з продажу прав вимоги або за договором забезпечення виконання зобов’язання є боржником та/або поручителем за такими договорами, уповноважена особа Фонду інформує про це Фонд і результати відкритих торгів (аукціону) скасовуються. Кошти, що надійшли як забезпечення виконання зобов’язань учасника відкритих торгів (аукціону) (потенційного покупця), перераховуються банку(ам), активи (майно) якого(их) виставлялися для продажу.

Зняття лотів з продажу на відкритих торгах (аукціоні), скасування відкритих торгів (аукціонів) може здійснюватися виключно на підставі відповідного рішення виконавчої дирекції Фонду.

Виконавча дирекція Фонду має право в будь-який момент, у тому числі під час проведення відкритих торгів (аукціону), припинити продаж активу (майна) та зняти відповідний лот з продажу на відкритих торгах (аукціоні). У разі прийняття такого рішення уповноважена особа Фонду надає організатору відкритих торгів (аукціону) письмове повідомлення про зняття лота з продажу і відкриті торги (аукціон) скасовуються.

Однак п. 6 Положення також вказує, що якщо при реалізації на відкритих торгах (аукціоні) пулу активів (майна) на будь-якому етапі організації та проведення процедури реалізації такого пулу активів (майна) до моменту укладення договору купівлі-продажу відбувається зміна суттєвих характеристик пулу активів (майна), крім змін, що викликані курсовими різницями та/або нарахуванням процентів за зобов’язаннями, і балансова вартість активів (майна), що входять до пулу активів (майна) та щодо яких відбулись такі зміни, відображена у рішенні Фонду, яким затверджено умови продажу пулу активів (майна):

не перевищує 10% від загальної балансової вартості усього пулу активів (майна), відображеної у відповідному рішенні Фонду, – в межах строків, визначених відповідно до цього Положення, переможець відкритих торгів (аукціону) укладає із банком договір купівлі-продажу такого пулу активів (майна) із характеристиками станом на дату укладення договору купівлі-продажу, в тому числі із майновими правами щодо активів (майна), які виникли до дати укладення договору купівлі-продажу в результаті дій (бездіяльності) третіх осіб, та сплачує в повному обсязі ціну продажу пулу активів (майна) відповідно до протоколу відкритих торгів (аукціону);

становить від 10% до 20% від загальної балансової вартості усього пулу активів (майна), відображеної у відповідному рішенні Фонду, – в межах строків, визначених відповідно до цього Положення для укладення договору купівлі-продажу, банк/Фонд інформує про такі обставини переможця відкритих торгів (аукціону) і у випадку відсутності заперечень від останнього щодо вказаних змін такий переможець укладає із банком договір купівлі-продажу такого пулу активів (майна) із характеристиками станом на дату укладення договору купівлі-продажу, в тому числі із майновими правами щодо активів (майна), які виникли до дати укладення договору купівлі-продажу в результаті дій (бездіяльності) третіх осіб, та сплачує в повному обсязі ціну продажу пулу активів (майна) відповідно до протоколу відкритих торгів (аукціону) або, якщо переможець відкритих торгів (аукціону) не погоджується із змінами у складі пулу активів (майна), банк інформує про це Фонд для розгляду питання про скасування результатів відповідних відкритих торгів (аукціону);

становить 20% і більше відсотків від загальної балансової вартості усього пулу активів (майна), відображеної у відповідному рішенні Фонду,- в межах строків, визначених відповідно до цього Положення для укладення договору купівлі-продажу, банк інформує про такі обставини Фонд для розгляду питання про скасування результатів відповідних відкритих торгів (аукціону).

Згідно з п. 9 розділу VIІ Положення, якщо переможець відкритих торгів (аукціону) відмовляється від підписання протоколу відкритих торгів (аукціону), укладання договору купівлі-продажу активів (майна), розрахунків або придбання активів (майна), уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку протягом 10 робочих днів (для активів (майна), які були виставлені на продаж на відкриті торги (аукціони) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій, цінової пропозиції та не були продані, – протягом 30 робочих днів) з дати прийняття банком рішення про неповернення такому переможцю гарантійного внеску забезпечує повторне подання до Фонду пропозиції щодо продажу відповідних активів (майна).

З наведених положень слідує, що пропозиція переможця торгів є офертою. Вона може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

А тому переможець торгів після отримання оферти адресатом вже не має права відкликати її (якщо інше випливає із суті обставин). Якщо це все ж відбувається, то настають вказані для переможця наслідки.

З іншого боку, існують обставини (вказані у п. 6 розділу VIІ Положення), коли має місце зміна суттєвих характеристик пулу активів (майна), і балансова вартість активів (майна), що входять до пулу активів (майна) та щодо яких відбулись такі зміни, відображена у рішенні Фонду, яким затверджено умови продажу пулу активів (майна) становить від 10% до 20% загальної балансової вартості усього пулу активів (майна), відображеної у відповідному рішенні Фонду, а переможець відкритих торгів (аукціону) не погоджується із змінами у складі пулу активів (майна), банк інформує про це Фонд для розгляду питання про скасування результатів відповідних відкритих торгів (аукціону).

Відповідно до п. 6 розділу VIІ Положення у разі якщо покупцем здійснено оплату за актив(и) (майно) банку до укладення договору купівлі-продажу активу(ів) (майна) банку та Фондом було прийнято рішення про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) банк повертає такому покупцю перераховані ним кошти протягом трьох робочих днів з дня прийняття такого рішення Фондом.

В той же час, важливим є врахування наступної думки Майданик Н.І. Що стосується переддоговірної відповідальності, яка спирається на теорію під назвою “culpa in contrahendo”, то в науковій літературі зазначається, що вітчизняне законодавство не містить прямої вказівки на обов’язок вести себе добросовісно в переддоговірних відносинах. Діє сукупність загальних законодавчих заборон, які зобов’язують сторони в цивільному правовідношенні діяти добросовісно та чесно. Так, згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Обов’язок добросовісності також зазначений у Європейських принципах договірного права, відповідно до яких, «здійснюючи свої права та виконуючи обов’язки, кожна сторона повинна діяти добросовісно та відповідно до чесної ділової репутації, сторони не можуть виключити або обмежити цей обов’язок».

Обов’язок вести себе добросовісно в переддоговірних відносинах також ґрунтується на загальному цивільному принципі справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦКУ). У ст. 13 ЦКУ встановлені межі здійснення цивільних прав, відповідно до яких передбачається обов’язок особи під час здійснення своїх прав утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб, а також від дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, зловживання правом в інших формах, недопустимість використання цивільних прав із метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісної конкуренції.

Також опосередковано такий обов’язок виникає зі спеціального принципу зобов’язального права, згідно з яким зобов’язання повинно ґрунтуватися на принципі справедливості, добросовісності, розумності (ч.3 ст.509 ЦКУ). Цей принцип передбачає, що до особи, яка поводилася недобросовісно під час переговорів про укладення договору (знала про те, що не мала необхідного об’єму дієздатності, або що укладений договір буде недійсним, або що договір після переговорів не буде укладено) і цим завдала збитків своєму контрагенту, можна пред’являти позов, зважуючи на інтерес потерпілого.

Таким чином:

  • Крім наслідків, описаних вище, договір за наявності умов, висвітлених у питаннях 4-6, матиме статус неукладеного.
  • Серед іншого, оскільки відносини, пов’язані з подачею та прийняттям пропозиції, допуску до торгів тощо не свідчать про укладення попереднього договору, продавець може відмовитись від укладення (підписання) договору після проведення тендеру (аукціону). Адже він цими діями ще не акцептував пропозицію учасника.

Натомість учасник може відкликати свою пропозицію до отримання її продавцем. І якщо продавець її акцептує, то в учасника виникає обов’язок укласти договір. Виключенням може бути описана вище ситуація, за якої відбувається відповідна зміна суттєвих характеристик пулу активів (майна). В такому разі обов’язку в учасника-переможця укласти договір не виникає.

  • В будь-якому разі продавець та переможець повинні діяти добросовісно. І якщо хтось із них поводився недобросовісно в межах переддоговірних відносин, то має відшкодувати завдані збитки своєму контрагенту, спричинені таклю недобросовісною поведінкою.

Питання 7.

Частина 2 ст. 16 ЦКУ наводить загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, серед яких відсутній спосіб визнання договору купівлі-продажу укладеним. Проте суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 182 ГКУ у разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

В той же час, ст. 20 ГКУ говорить, що права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Як бачимо, ця норма дозволяє встановлювати господарські відносини не лише у випадку укладення попереднього договору, оскільки не містить обмежень.

В той же час, слід пам’ятати про принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

А тому примусити особу вступати в правовідносини поза її волею безпідставно не є правомірним.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту слід врахувати наступне.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 20.03.2012 належні способи захисту – це способи, які «прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів».

На думку М. Хоменка, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. За змістом ефективний засіб захисту повинен відповідати природі порушеного права, характеру допущеного порушення та наслідкам, які спричинило порушення.

За таких умов, вимога про визнання договору купівлі-продажу укладеним не є належним та ефективним способом захисту у нашому випадку, оскільки попередній договір не мав місце. Однак, навіть з урахуванням свободи договору, якщо продавець діяв недобросовісно (природу недобросовісності розкрито вище), то вбачається можливим такий спосіб захисту, як встановлення господарських відносин, в т.ч. і у формі визнання договору купівлі-продажу укладеним.

Питання 8.

Згідно з ч. 1 ст. 583 ЦКУ заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Ця норма кореспондується і зі ст. 11 Закону про заставу.

Правовому статусу та функціям Фонду присвячено ст.ст. 3, 4 Закону. З них вбачається, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб’єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, у тому числі рахунки умовного зберігання (ескроу), а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах – банках України.

При цьому, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків.

Згідно з п. 1.5 Положення про виведення неплатоспроможного банку у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку Фонд виконує функції тимчасового адміністратора або ліквідатора неплатоспроможного банку.

Тобто в цьому випадку Фонд не набуває статусу заставодавця. Заставодавцем залишається банк. А Фонд діє від імені банку.

Питання 9.

Із відповіді на попереднє питання вбачається, що Фонд (уповноважена особа) не є заставодавцем, а лише дії від його імені, тобто від імені банку.

Зі змісту розділу IV Положення доходимо висновку, що саме Фонд затверджує план продажу активів (майна) банку.

При цьому, при плануванні продажів активів (майна) Фонд та/або уповноважені особи Фонду також враховують наявні ризики, внутрішні та зовнішні обмеження продажу, зокрема: необхідність отримання додаткового погодження (згоди), у тому числі від заставодержателя (п. 3 розділу IV Положення).

Частиною 2 ст. 17 Закону про заставу визначається, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

При цьому вимог чи обмежень щодо форми та етапу, на якому має бути висловлена така згода, не передбачено.

Згода – це право. Як зауважує Б. Карнаух, заборона зловживання правом є проявом принципу добросовісності (відповідно, зловживання правом – це недобросовісна поведінка). У свою чергу, добросовісність належить до загальних засад цивільного законодавства, поряд із неприпустимістю позбавлення права власності і свободою договору (ст. 3 ЦК України).

Частина 3 ст. 13 ЦК України також не допускає дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Дії особи кваліфікуються як зловживання правом тоді, коли особа виходить за межу належного їй суб’єктивного права у «місці», де ця межа не прокреслена стіною прямої заборони. Перетинаючи межу, особа тим самим ступає на територію чужого права. Отже, за допомогою концепції зловживання правом суд вирішує конфлікт між двома суб’єктивними правами, наперед не вирішений у нормативно-правових актах. При цьому, зважуючи протилежні інтереси сторін, суд керується принципом пропорційності і метою, задля якої існує відповідне право. Зловживання правом не повинно призводити до того, що особа цілковито втрачає усяку можливість його судового захисту. Суд повинен лише не дати особі досягти того, чого вона прагне досягти зловживальницькою дією, поведінкою.

Отже, згода заставодержателя може бути висловлена у будь-якій формі на будь-якому етапі до укладення договору. При цьому, чинним законодавством не передбачається неможливості відкликання такої згоди на будь-якому етапі до моменту укладення договору. Своєю чергою, відкликання такої згоди не має стати зловживальницькою дією. І якщо відкликання цієї згоди заставодержателем відбувається після визначення переможця торгів (аукціону), без інших об’єктивних на те причин, це може бути розцінене як зловживання правом. Тому не може стати законною підставою для неукладення договору купівлі-продажу.

Якщо ж відкликання такої згоди не містить зловживальницького характеру, то договір не може бути укладено.

Питання 10.

Згідно зі ст.ст. 215, 216 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених ЦКУ, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Таким чином, існують підстави визнання такого договору купівлі-продажу недійсним/неукладеним.

 

Член Науково-консультативної ради при ВС,

доктор філософії права (к.ю.н.), доцент

Єфімов О.М.

25 жовтня 2021 року