Ж-л “Фінансовий директор компаній”, 4/2022. 

24 лютого 2022 року росія розпочала війну проти України. Цього ж дня на сайті Президента України з’явився Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до ст.1 якого воєнний стан було уведено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. А потім воєнний стан було продовжено. Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ зазначений Указ Президента був затверджений.

І, як один із наслідків військової агресії проти України, маємо Закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» від 03.03.2022 № 2116-ІХ. Метою цього Закону є захист суверенітету і територіальної цілісності України, національних інтересів, національної безпеки, забезпечення її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Підставою для прийняття Закону про вилучення є:

• Конституція України,
• Декларація про суверенітет України, відповідно до якої народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України,
• положення IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, згідно зі ст.3 якої воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Закон про вилучення визначає правові засади примусового вилучення з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) об’єктів права власності Російської Федерації як держави, яка почала повномасштабну війну проти України, та її резидентів.

 

Деякі терміни

 

У вказаному Законі примусовим вилученням в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів вважається примусове вилучення об’єктів права власності як самої російської федерації, так і об’єктів права власності її резидентів з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) на користь держави Україна на підставі і в порядку, встановлених цим Законом. Тобто вилучатимуться активи росії, як держави, так і її резидентів. При цьому, об’єктами права власності російської федерації та її резидентів, які вилучатимуться, вважаються:

• рухоме і нерухоме майно;
• кошти, вклади у банках;
• цінні папери, корпоративні права;
• інше майно (активи), що знаходяться (зареєстровані) на території України та безпосередньо або через афілійованих осіб належать російській федерації та її резидентам. Тобто стосовно корпоративних прав вилученню підлягатимуть корпоративні права не лише учасників юридичних осіб, а й кінцевих бенефіціарних власників.

 

Резидентами у вказаному Законі визнаються юридичні особи (їх філії, представництва), що здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на території України, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є російська федерація та/або у яких російська федерація прямо або опосередковано чи юридичні особи, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких є російська федерація та/або у яких російська федерація прямо або опосередковано має частку у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, інше членство (участь у будь-якій формі) у юридичній особі.

 

Одразу слід зазначити, що Прикінцеві положення Закону про вилучення не містять делегуванням будь-яким органам державної влади повноважень на прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на виконання цього Закону. Тобто усі правові механізми діють виключно у тому вигляді, в якому вони вказані у цьому Законі.

Єдине застереження, яке міститься в Прикінцевих положеннях, полягає в тому, що вилучення майна росії та її резидентів не вважається відшкодуванням шкоди та не обмежує прав держави Україна вимагати відповідно до норм міжнародного права притягнення до відповідальності держави російська федерація, у тому числі вимагати відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної внаслідок повномасштабної агресивної війни, яку російська федерація розв’язала і веде проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людства. Тобто відшкодування шкоди, завданої агресором, – то про інше.

 

Законодавець в Законі про вилучення вказує на те, що вилучення здійснюється з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) та ґрунтується на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті, стратегічної важливості та ефективності.

 

Про право власності за загальними нормами права

 

Згідно зі ст.321 ЦКУ право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об’єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2. ст.353 ЦКУ.

Ст.353 ЦКУ встановлює випадки реквізиції (примусового відчуження) майна, які здійснюються у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція). Однак в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. При цьому реквізоване майно переходить у власність держави або знищується.

Іншим способом примусового вилучення майна є його конфіскація. Згідно зі ст.354 ЦКУ до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. При цьому конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

 

У Законі про вилучення йдеться про правовий режим вилучення майна держави-агресора та її резидентів, який більше схожий на конфіскацію, аніж на реквізицію. Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону примусове вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів здійснюється без будь-якої компенсації (відшкодування) їх вартості, враховуючи повномасштабну агресивну війну, яку російська федерація розв’язала і веде проти України та Українського народу. Тобто йдеться про конфіскацію, як санкцію щодо країни-агресора та її резидентів за вчинене правопорушення, а саме – повномасштабну агресивну війну.

 

Механізм примусового вилучення

Підставами  для примусового вилучення є рішення про таке вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів, яке приймається Радою національної безпеки і оборони України та вводиться в дію указом Президента України.

Проєкт такого рішення до РНБО вносить Кабінет Міністрів України. У ньому мають бути вказані:

• перелік об’єктів права власності рф та її резидентів, що підлягають примусовому вилученню;
• ідентифікація (місцезнаходження, реєстрація тощо) об’єктів права власності рф та її резидентів;
• найменування осіб, об’єкти права власності яких підлягають примусовому вилученню;
• строки проведення примусового вилучення кожного об’єкта; інші положення, визначені цим Законом.

Указ Президента, яким введено в дію рішення РНБО про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності рф та її резидентів, підлягає затвердженню Верховною Радою України шляхом прийняття відповідного закону не пізніше як у шестимісячний строк після скасування чи завершення воєнного стану в Україні.

Після вилучення

Примусово вилучені відповідно до Закону про вилучення об’єкти права власності рф та її резидентів передаються у господарське відання на тимчасовій або постійній основі спеціалізованому державному підприємству, яке у разі необхідності створюється за рішенням КМУ на базі вилучених об’єктів права власності рф та її резидентів (цілісних майнових комплексів).

Відповідно до ст.136 ГКУ право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГКУ та іншими законами.

Реєстрація права власності за державою в особі КМУ здійснюється за поданням КМУ виключно на підставі указу Президента України, виданого в порядку ст.3 Закону про вилучення.

Об’єкти права власності рф та її резидентів, реєстрація права власності на які не вимагається відповідно до закону, переходять у власність держави з дня введення в дію указом Президента України рішення РНБО про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності рф та її резидентів.

Навіть якщо раптом судом постановлено ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту, заборони відчуження та ін. щодо активів, які підлягають примусовому вилученню, то така ухвала не зупиняє дії рішення органу державної влади, пов’язаного з примусовим вилученням в Україні об’єктів права власності рф та її резидентів, та не є підставою для зупинення процесу реєстрації речових прав на вилучені активи.

 

Резюме

1. Примусово вилучаються не усі активи рф та її резидентів, а лише ті об’єкти, що потрапили у відповідне рішення РНБО, яке уведене в дію указом Президента України. При цьому такими активами можуть бути й корпоративні права в українській юридичній особі. За якими критеріями РНБО буде визначати наявність підстав для такого вилучення, залежить від самої РНБО та практики застосування Закону про вилучення.
2. До прийняття відповідного закону активи не вважатимуться вилученими. А вже після вилучення вони стануть власністю держави Україна та будуть передані у господарське відання на тимчасовій або постійній основі спеціалізованому державному підприємству, яке у разі необхідності створюється за рішенням КМУ на базі вилучених об’єктів права власності рф та її резидентів (цілісних майнових комплексів). Тобто, корпоративні права рф чи її резидента в юридичній особі України перейдуть у власність держави Україна й будуть передані в господарське відання спеціально створеного державного підприємства. Реєстрація права власності за державою в особі КМУ здійснюватиметься за поданням КМУ виключно на підставі указу Президента України, виданого в порядку ст.3 Закону про вилучення.
3. Корпоративні права, що належать рф чи її резидентам в юридичних особах України, залишатимуться власністю рф чи її резидентів до моменту потрапляння їх у відповідне рішення РНБО та прийняття відповідного закону. До цього моменту такі корпоративні права можуть бути відчужені резидентом рф на користь резидента України без порушень законодавства України. Крім того, активи юридичної особи не заборонено відчужувати на користь іншої юридичної особи, у складі учасників якої немає рф чи її резидентів.