Відповідь: Засновники Благодійної організації є засновниками юридичної особи а тому виходитимемо із загальних положень норм права щодо управління юридичними особами.

Відповідно до ст.92 ЦКУ, що врегульовує дієздатність юридичної особи, набуття цивільних прав та обов’язків, їх здійснення юридичною особою відбувається через її органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. При цьому «порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом». У певних випадках, встановлених законом, юридична особа може здійснювати свою дієздатність через своїх учасників. Відомості про органи управління разом з іншою інформацією відповідно до ст.89 ЦКУ вносяться до Єдиного державного реєстру (далі – ЄДР).

Згідно із ст.65 ГКУ «власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів». Керівника підприємства призначає (обирає) власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган.

Такий керівник підприємства без довіреності[1] діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Отже, якщо в статуті чи в інших установчих документах підприємства не зазначено інше, то представником свого підприємства може бути власник такого підприємства, або уповноважений таким власником керівник.

При цьому з керівником, який не є засновником, а є найманим працівником відповідно до ч.4 ст.65 ГКУ «укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов’язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін». Отже з найманим керівником господарського товариства має укладатися договір (контракт), який є підставою для виникнення прав, обов’язків та відповідальності. Проте укладення такого договору відбувається, як застережено в ч.4 ст.65 ГКУ, лише «у разі найму». Отже, коли між власником і керівником відносини найму відсутні, то й зазначений договір (контракт) не укладається. Законодавець припускає існування правовідносин власника з керівником без укладення договору (контракту).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 № 5073-VI засновники благодійних організацій або уповноважені ними особи приймають рішення про утворення благодійних організацій, затверджують їх установчі документи та склад органів управління та приймають інші рішення, пов’язані з утворенням та державною реєстрацією благодійних організацій. А відповідно до ст.14 установчі документи благодійної організації повинні містити, у тому числі, органи управління благодійної організації, їх склад, компетенцію, порядок діяльності та прийняття ними рішень. А згідно зі ст.21 цього ж Закону виконавчий орган благодійної організації є постійно діючим органом управління благодійної організації. При цьому членами виконавчого органу можуть бути одна або декілька фізичних осіб, які мають повну дієздатність. Виконавчий орган діє від імені благодійної організації у порядку та межах повноважень, встановлених законом та установчими документами благодійної організації.

Відповідно до п.13 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (далі – Закон № 755) в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, у тому числі «відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи – також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи».

Як видно з наведеного, в ЄДР не включається інформація стосовно наявності трудових відносин з керівником. Крім того, така інформація, як «дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» свідчить про те, що між керівником юридичної особи виникають відносини представництва, що вже характеризує їх як цивільно-правові, а не як трудові правовідносини.

Слід нагадати, що згідно із ст.237 ЦКУ представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Іншими словами, представництво виникає з цивільно-правових, а не трудових відносин. Навіть, якщо представником є працівник юридичної особи (керівник, юрисконсульт, фінансовий директор…), його повноваження як представника ґрунтується на актах ЦПХ. Що ж до трудового договору (контракту), то він лише підтверджує призначення певної фізичної особи на певну посаду, та отримання нею повноважень, що ґрунтуються все на тих же актах ЦПХ. І права на оплату праці.

Таким чином цілком в межах правового поля знаходиться ситуація, коли керівник юридичної особи має повноваження керівника та не має трудових правовідносин з такою юридичною особою. Тобто, керівник юридичної особи з точки зору її представництва перед іншими особами діє як представник на підставі представництва, що ґрунтується на нормах цивільного, а не трудового права. Та врешті-решт не цікавлять і не повинні цікавити ані органи державної влади, ані контрагентів юридичної особи трудові правовідносини такого представника з самою юридичною особою. Адже органи державної влади і контрагенти вступають у правовідносини саме з юридичною особою в особі її керівника, а не з самим керівником. І цікавити їх мають лише наявність повноважень керівника бути представником юридичної особи.

І ці повноваження мають бути зазначені в ЄДР та статутних документах юридичної особи. При цьому наведені вище норми чинного законодавства не забороняють того, щоб такі повноваження належали не одному з учасників (засновників) юридичної особи, а усім.

Щодо повідомлення про прийняття на роботу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» від 17.06.2015 № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв’язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

Отже, повідомлення про прийняття на роботу подається у випадку, коли йдеться про укладення з працівником саме трудового договору і коли цей працівник не є членом виконавчого органу або ж керівником юридичної особи. У разі ж здійснення управління благодійною організацією самим засновниками, вони є керівниками і з ними трудовий договір не укладається, а тому повідомлення про прийняття їх на роботу до органів ДПС подавати не потрібно.

  О. Єфімов,

Керівний партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри цивільного та трудового права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана

[1] У ГКУ, на думку автора, помилково вказано, що керівник підприємства діє без доручення, а не без довіреності. Доручення на вчинення певних юридичних дій є істотною умовою договору (контракту) з таким керівником. А довіреність – це документ, яким підтверджуються повноваження керівника. Саме довіреність керівникові не потрібна, оскільки його повноваження підтверджуються відповідним записом в ЄДР (прим.авт.).