У відносинах купівлі-продажу, а саме в ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України (document.vobu.ua/doc/3182, далі — ЦКУ) визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На перший погляд все нібито зрозуміло: продавець передає товар, завскладом покупця його отримує, а бухгалтер має оплатити. Але не для юристів. Насправді ж застосування слова «після» відкриває широке поле для дискусії і породжує певну правову конструкцію, яку покупцям варто застосовувати і відстоювати. «Після» — це коли? Одразу по передачі товару чи одночасно з такою передачею? На наступний день? Протягом тижня? Через місяць? Через рік?

Власне бачення відповіді на ці питання в свій час дав Пленум Вищого Господарського Суду України (далі — ВГСУ) у постанові «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» від 17.12.13 р. № 14 (document.vobu.ua/doc/14276, далі — Постанова № 14). У п. 1.7. цієї Постанови ВГСУ по суті вказує, що якщо у договорі або законі не встановлено строку оплати товару, то судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України[1] (причому застосовувати не семиденний строки, а констатувати обов’язок «негайного виконання»). Тобто ВГСУ вважає і прямо пише, що оплата має бути здійснена боржником «негайно» після прийняття товару, незалежно від наявності чи відсутності вимоги кредитора про оплату. Більше того ВГСУ вважає, що відповідальність за невиконання грошового зобов’язання повинна наставати уже з наступного після прийняття товару дня. Цієї позиції зараз притримуються практично всі суди.

Тобто ВГСУ зробив три речі:

• самовільно доповнив ч. 1 ст. 692 ЦКУ перед словом «після» словом «негайно» (якого у ч. 1 ст. 692 немає);
• на основі цього вирішив, що до відносин купівлі-продажу в частині оплати товару може бути застосована ч. 2 ст. 530 ЦКУ щодо вимоги саме негайного виконання (а не семи днів). Тобто сам собі придумав, що у ч.1 ст.692 ЦКУ йдеться про негайне виконання зобов’язання по оплаті, а потім з цього висновку дійшов іншого – про незастосування 7-денного строку відповідно до ст.530 ЦКУ;
• визначив, що відповідальність за невиконання грошового зобов’язання настає уже з наступного дня після прийняття товару (тобто товар має бути будь-що оплачений у день його прийняття).

Чи можна говорити про коректність таких висновків з правової точки зору та навіть з позиції покупців щодо реальної можливості оплати товару на якусь велику суму у день його отримання? Тобто на думку ВГСУ оплата партії товару — це без проблем дістати пару мільйонів з кишені і одразу розплатитись. Варто розібратись… Ну хоча би тому, що навіть у побуті іноді треба почекати зарплати, щоб оплатити щось куплене сьогодні. Мовою бізнесу скажемо так: «для того щоб здійснити оплату, кошти треба закумулювати. А це іноді потребує часу».

[1] Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.