Відповідь: Для початку відповіді слід зрозуміти та визначити суть такої господарської операції. А суть її полягає в тому (або може бути так розтлумачена), що підприємство запитувача фактично перепродує електроенергію. Тобто воно закуповує у постачальника електроенергії її певний обсяг, а потім частину цього обсягу передає сусідам за компенсацію. Водночас не має особливого значення той факт, що «покупець» компенсує електроенергію по собівартості, тобто «постачальник» на цьому нічого не заробляє.

Але ж продаж є продажем, постачання електроенергії є постачанням електроенергії. Відповідно до ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII постачання електричної енергії – це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії. І тут виникає питання про те, за яких юридичних умов таку діяльність можна здійснювати.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII ліцензуванню підлягають різні види господарської діяльності, включно з діяльністю у сфері електроенергетики, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ст.8 Закону України «Про ринок електричної енергії» господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачам, зберігання енергії, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадяться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії, якщо інше не передбачено цим Законом.

Сподіватися на те, що споживачами є винятково фізичні особи, як те вказано у Законі України «Про захист прав споживачів», не варто, оскільки у Законі «Про ринок електричної енергії» споживач – це фізична особа, у тому числі фізична особа – підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Згідно зі ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Тож, якщо у запитувача є ліцензія на постачання електроенергії, то документально така операція має бути оформлена договором постачання електроенергії.

А от якщо такої ліцензії немає, то слід мати на увазі, що відповідно до ст.91 Цивільного кодексу України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, лише після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Водночас, згідно зі ст.227 ЦКУ правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

У цьому разі досить ризиковано без ліцензії укладати будь-який договір на компенсацію спожитої електроенергії, оскільки такий договір може бути визнаний недійсним з відповідним наслідками: невизнання витрат у покупця і намагання податківців стягнути в бюджет неправомірний дохід постачальника.

Звісно, знаючи деталі стосунків постачальника і покупця можна запропонувати не один варіант юридичного оформлення такої господарської операції. А от не знаючи, можна запропонувати відому компенсацію комунальних послуг орендарем. Для цього покупець з постачальником мають укласти договір приміщення, в якому є розетка, до якої такий покупець підключить свої потужності. Звісно, що юрист – це не інженер-електрик, і технічну можливість використання однієї розетки слід запитувати у останнього, який і відповість, наскільки це можливо. Та от юридично в такому разі може йти мова про компенсацію спожитої електроенергії орендарем приміщення. Важливо не перестаратися і не заорендувати 2 м² з розеткою, через яку заживити електроенергією потужний виробничий гігант.

  О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана